​​Донбас — це Україна (Таганрог теж) Журнал «Забой» почав вих | Наші 1920-ті

​​Донбас — це Україна
(Таганрог теж)

Журнал «Забой» почав виходити в жовтні 1923 року як літературний додаток до газети «Всероссийская кочегарка». Газета і журнал виходили в Бахмуті, центрі Донецької губернії, російською мовою. Через рік Бахмут перейменували на Артемівськ, південно-східну частину губернії — Таганрозький і Шахтинський повіти — відчужили до РСФСР, а в Бахмуті виникла літературна організація «Забой».

І журнал почав переходити на українську мову. Із суто російськомовного він став двомовним, а редакцію очолив український письменник Григорій Баглюк.

«Забой» ставить собі одне з основних завдань — втілення української культури в Донбасі.

Найвідомішим письменником «Забоя» став Павло Безпощадний, той, що його «увіковічив» Янукович як Павла Безсмертного поруч із поетом Чеховим і Анною Ахмєтовою. А все тому, що російськомовна частина «Забоя» майже не постраждала від репресій і надалі перетворилася на «патріархів шахтарської літератури». Про Баглюка, Василя Гайворонського, Петра Краматорського, Фелікса Ковалевського ви заледве щось знайдете. Крім редактора, на Вікі в статті про «Забой» навіть прізвища їхні не згадано.

У жовтні 1934 року радянська влада просто знищила українську редакцію журналу «Забой». Редактора розстріляли, більшість письменників репресували.

#наші20
#це_все_Україна