Дядя Ваня Пролетіла-прошуміла новина про те, що архів-музей | Наші 1920-ті
Дядя Ваня
Пролетіла-прошуміла новина про те, що архів-музей оцифрував і виклав у відкритий доступ фонд Миколи Зерова. Та ми ж то знаємо йому ціну. Основну частину архіву чоловіка Софія Зерова передала в Інститут рукопису — 740 одиниць зберігання, все його багатюще листування 20-х років. Це не означає, що в ЦДАМЛМ зберігаються якісь рештки, послідки, непотріб абощо, але фонд Зерова там невеликий — 250 одиниць.
І це ще раз підтверджує, що спрага — ніщо, а імідж — усе. Архів-музей удоступнив куди цікавіший свій фонд — фонд Івана Даниловича Дніпровського (Шевченка), найближчого друга Миколи Куліша й учасника найцікавіших подій наших 20-х. Це Дніпровському і його вдові Марії Пилинській ми завдячуємо безцінними рукописами й фотографіями, серед яких листи Куліша, автографи Хвильового, два одинокі оригінальні знімки з його похорону.
На прикладі Дніпровського я розповідаю про парадокси дослідницької роботи. Нам дуже пощастило, що письменник хворів на туберкульоз. По-перше, він мусив постійно їздити на лікування та по санаторіях, а отже, багато листувався замість подзвонити до Йогансена і сказати: «Майку, пішли на полювання» — чи там до Куліша: «Кляусе, зараз прийду, почитаєш, що ти там написав». До речі, з Йогансеном він листувався англійською, коли вони взялися вивчати цю мову.
По-друге, через туберкульоз він помер своєю смертю, і Куліш навіть устиг поховати свого друга. А отже, у квартиру в «Слові» не приходили з обшуками, не вилучали рукописи й книжки.
По-третє, треба вміти вибирати дружину, яка по смерті збереже твій архів. Дніпровському, Зерову, Валер’яну Поліщуку це вдалося. Марія Пилинська носила із собою валізу з найціннішими паперами в укриття, коли під час війни бомбардували Харків. Архів пережив репресії, війну, окупацію. Потім вона його трохи пороздавала по різних установах, ядро якраз і потрапило в архів-музей у Києві.
Одним словом, завдяки хворобі Дніпровському, хоч як цинічно це звучить, у нас тепер є архів 20-х років, не гірший за той, що його вивіз Аркадій Любченко і який тепер лежить у Канаді і добутися до нього дуже важко.
Звичайно, і тут є ляпи та помилки і архівних працівників, і вдови, яка впорядковувала й передавала документи. Когось неправильно впізнала на фото, десь щось переплутали. А взагалі, це суперцінний ресурс, читайте, вивчайте, насолоджуйтеся.
374 оцифровані одиниці зберігання внизу під анотацією фонду:
https://ksi-csamm.archives.gov.ua/fonds/332/
А це середина наших 20-х, молоді і поки що не дуже озабочені Іван Дніпровський, Юрій Яновський і Микола Хвильовий.
#наші20
