Йшла нещодавно вечірнім Києвом і розпочався теплий літній дощ, | Навиворіт

Йшла нещодавно вечірнім Києвом і розпочався теплий літній дощ, в навушниках грала якась чарівна пісня, а в руках — банка коли. І я відчула, щастя — поруч. Якщо точніше — воно в мені.

Згадую свої 17. Провали у пам'яті, постійні панічні атаки (і найчастіше посеред центру міста в натовпі), відчуття, що ти задихаєшся та абсолютно відчутний, майже фізичний душевний біль.

Якби хтось колись дав мені ковток сьогоднішньої хвилини, я би захлинулася. Я би просто не змогла його в собі розмістити, це відчуття.

Але тепер 7 років терапії позаду… І ні, це не солодко-приторна історія про «було/стало» і шикарне сьогодні. Все ще багато труднощів, негараздів, страхів та болю. Але вони стерпні. Я чую себе, своє тіло, свої бажання. Я йду до зйомної, так, кімнати, але в центрі міста, в районі, який заряджає мою батарейку самим своїм виглядом, мені подобається моє каре та сережка в носі. (До речі, я колись обрізала понад 25 см волосся і зробила пірсинг через сон, розказати цю історію?). Мені легко, я пройшла 12 тисяч кроків і можу ще стільки, бо ходіння — це нещодавно відкритий для мене улюблений «спорт». І мене охоплює таке прекрасне відчуття.. Все ще не ідеально. Але вже достатньо добре. І найпрекрасніше відчуття, що все це зробила я сама. Якщо і треба комусь подякувати, то тій 17-річній дівчинці, яка крізь біль, крізь роки без результату, не здавалася і ходила в терапію і відчайдушно вірила: одного дня міліметр пройдений за сьогодні перетвориться на метри та кілометри й приведе мене до мети.

Якщо вам сьогодні сумно, боляче, страшно, нестерпно, я дуже вам співчуваю. І з цим не треба миритися. Все можна змінити, усе піддається корекції та стабілізації. В цьому зіллі є лише одна чарівна і незамінна сила — ваша беззаперечна віра у те, що може бути інакше.

Воно точно станеться. Просто рухайтеся до світла щодня. Хоча б на 1 міліметр.

Розказати про те, як змінила зовнішність через сон і які інсайти про безсвідоме зловила? Якщо так, ставте лайк!