2022-03-11 01:11:21
лише 29 років (на час написання незалежність України була двадцяти дев’яти річна) молодість з присмаком крові, залитої в биту склянку,
портрет нашого часу, що не втиснути в жодну рамку,
сльози вперемішку з горілкою на палітурці про «Гуманізм» –
це інтер’єр двадцять другого, радянський постмодернізм.
наша молодість струнко стоїть на трьох тривких черепахах,
часом їздить на скейті, хоч тріщини на коліщатах.
їй солодко мріяти ввечері і гидко страждати вранці.
вона не вірить, що ми ідіоти і майже всі поганці.
молодість
зіткана з льону хрещатими візерунками,
вона душить себе огидою разом із поцілунками
не тими вустами, неправильні люди і зовсім не ті слова.
в чужих руках рушницею
вбили навіть її солов’я.
наша молодість пахне каштанами і шаурмою на контрактовій.
її погляд впізнають в натовпі, бо він надто, бляха, відомий.
вона співала
елегії про славу й безсмертну волю,
молодість була ще дитиною, коли їй вручили зброю.
молодість вчать, як врізати ляпаса, аби себе захистити.
як повсюди носити перцівку і виживати на останній крихті,
не кричіть про
«дружбу народів», бо вже завеликі втрати
може досить їй захищатися?
краще вчіть їх не нападати. молодість розбивала коліна і шибки у вікнах судів,
у неї скривавлені руки від зради чергових щурів.
вона лиш пішла покурити, їй ще не скоро прощатись.
молодість вірила в бога. знала – він буде вибачатись.
6.5K views22:11
N
