Оригінальна листівка-календар ксилографічного друку, період Мейджі – «жінка-рибалка та дитина».На жаль, авторство даної побрязкачки невідоме, художник всього-на-всього не залишив персонального підпису. Англомовний календарик розрахований на «вестерних» споживачів.
Ймовірно, що тут зображена жінка «ама» за художнім уявленням. 海人 (на окінавському діалекті – «умінчу», але припусти́мо, що ця назва підходить для звичайних рибалок Окінави. В провінції Ідзу – «кайто», а в Кюшю – 白水郎 «хакасуіро») – «людина моря/океану», а в нашому випадку 海女 – «жінка моря», — це японські пірнальники, котрі традиційно слугують ловцями морської споживи вже понад 2000 років, одна з найбільш стародавніх професій в Японії.
Зіроньки пірнальницької діяльності – в більшості жінки, це вони, відштовхуючись від підніжних твердинь кам'яної брили, стрімко занурюють до водяного простору в білому одязі – 磯着 «ісооґі» (де 磯 – берег, а 着 – носіння), білизна якого символізує «чистоту». У морських пригодах їм допомагає сітка «сукарі» (スカリ), а також дерев'яне відерце 磯桶 – «ісооке» ( де 桶 – відро).
Поки розлючена хвиля вдарялася об чорну, скам'яніло тверду скелю, розрізаючись навпіл у ту ж мить, білява рученька вчепилася за край темної висоті. Хвиля безнадійно впала, зливаючись з водяною синюватістю. Про неї, таку невгамовну, згадували лише неспокійне коливання рідини та залишок шипячої пінки. Тяжо дихала, вбираючи дужче повітря до груди, чорнява жінко. Хутчіш розібрала сьогоденний вилов усілякого дивацтва, вона обернулася і...побачила маленького хлопчинку. Простягаючи руку милосердя, врода подарувала мушлю, певно, негодованій дитинці.
