Нотатки християнина

2021-05-17 06:37:09 Куди дивляться твої очі?
Якось один юнак підійшов до священника і сказав:
– Я до церкви – більше ні ногою!
Священник запитав:
– Чому?
На що той пояснив:
– Я спостерігав за людьми, які приходять до церкви. Ті поводяться не найкращим чином: заглядають у телефони під час богослужіння, осуджують ближніх в церкві. І це ще не повний перелік…
Священник відповів йому:
– Гаразд, можеш більше не приходити до церкви. Але перед цим зроби одну річ, яку я тебе попрошу: обійди довкола церкви тричі зі повною склянкою води в руках. Ти повинен не розлити ні краплини. Якщо виконаєш це завдання – зробиш те, що хочеш.
Хлопчина радо погодився: він був переконаним, що заввиграшки впорається з дорученням духовного отця.
Він справді обійшов церкву тричі, як просив його отець. Після закінчення пішов доповідати до священника.
Останній спитав:
– Коли ти проходив через церкву, ти бачив, як інші люди пліткують?
Хлопець відповів:
– Ні.
– А як вони сидять в смартфонах спостерігав?
– Також ні.
– А знаєш чому ти всього не зауважив?
– Ні – відрік той.
– Тому, що ти зосередився на склянці й на тому, щоб не розлити рідину.
В нашому житті відбувається те саме: якщо очі наші спрямовані на нашого Господа Ісуса Христа, то часу бачити чужі прогріхи вже не залишається, але з‘являється час і бажання молитися за інших. (Автор мені невідомий) Відкрити / Коментувати

2021-05-16 14:47:10 Найдавніше місто на Землі, знайдене археологами

У кого шакали були братами, а страуси - друзями

Скільки живих істот взяв Мойсей в свій ковчег

Вікторина «Жінки в Біблії»

Чи був у Голіафа брат

Камені Нового Єрусалиму

Кому заздрили всі дерева в Едемі

Біблійні ігри в сімейному колі

Презентації про Єрусалим

Загадки про флору і фауну в Біблії

Мегаскладні загадки Відкрити / Коментувати

2021-05-15 08:54:18 Три речі, на які можна дивитися вічно:
вогонь, що палає в каміні,
вода, яка тече,
нові випуски "ФІЛОСОФСЬКОГО КАМЕНЮ"!
Вийшла друга програма новісінького сезону "НОВА СВІТОВА РЕЛІГІЯ - ЕВОЛЮЦІОНІЗМ", і вона варта кожної секундоньки вашого часу (і ніт, це не маркетинговий хід, програми справді епічні). Але більше ні слова, вже біжіть дивитися, лайкати і ділитися!


Відкрити / Коментувати

2021-05-14 07:20:35 Одна з найулюбленіших моїх пісень
А які ваші враження? Відкрити / Коментувати

2021-05-13 08:00:26 Сам чи все таки ні?
Чи відчували ви себе самотніми? Особливо тоді, коли трапляються якісь проблеми чи труднощі. Здається, що ми самі і ніхто не може допомогти. Можливо навіть таке відчуття, що Бог не поруч, і не чує нас.
Але це не так. Частіше буває, що ми не чуємо Бога, коли Він говорить до нас. В складних ситуаціях Бог поруч.
Не надійтеся на себе.
Дуже добре це показує історія з Іллею. Після подій, які сталися на горі Кармел, Ілля тікає від Єзавелі. Він думає, що залишився сам, бо Єзавель повбивала пророків Божих. Але тут більше спрацював людський фактор, бо Ілля злякався. І в такому стані він вирішує, що краще втікти. Хоча краще було б запитати в Бога, що робити. Та ми іноді теж робимо необдумані речі.
Я поруч.
Та в ці моменти Бог терпеливо звертався до нього і давав йому те, що потрібно. І Він показав Іллі те, що він не сам, а ще є вірні Богу люди: "А в Ізраїлі Я позоставив сім тисяч, усі коліна, що не схилялися перед Ваалом, та всі уста, що не цілували його". 1 Царiв 19:18
Божа підтримка постійна.
Наш Бог завжди знає, що ми відчуваємо під час складних ситуацій і може підтримати та допомогти. Головне, щоб ми не покладались на себе і не відкидали Його допомогу, але шукали Його всім серцем своїм: "Шукайте Господа і силу Його, шукайте пильно лице Його!" Пс 105:4 Т.К. Відкрити / Коментувати

2021-05-11 07:06:15 Пантелеймон Куліш "Листи з хутора".
"Народна простота дає людині чисте cepце... Ніяка наука такого правдивого серця не дасть. Наукою ми тільки розум собі прибільшуємо". На селі, на "хуторі", що жиють старим та вічним, наукою Євангелія: в хуторськім житті панує незмінність - "оту книжку читали наші предки за тисячу років до нас та й казали: правда! Цю книжку і ми читаємо та й говоримо: правда, навіки правда!.. А ви (городяне) про свої книжки сто літ назад кричали: правда! ще краще од самої правди! А тепер про ті самі книжки на весь мир репетуєте: брехня, а отсе, що ми самі написали, отсе вже правда!"
Куліш звертається до городян - "Оставайтесь собі при своїй городянській філософії, а нам дозвольте - селянську філософію проповідувати, взявши її прямісенько із Євангелія". З цієї вічної книги, в той час як у містах щодня - якась нова, модна, модерна "правда". Відкрити / Коментувати

2021-05-10 07:35:19 Наше щоденне християнське життя має бути життям служіння іншим, життям самозречення, самопожертви.
А таке служіння - іншого не може бути - можливе тільки за однієї умови: християни повинні бути сповнені любові Христа, «яка сягає за межі пізнання», котру Він явив на Землі в умовах панування гріха з його збоченим способом життя, життя безбожного, протиборчого закону любові. Любов думає про потреби іншого, а не про себе, про благо ближнього, а не про своє. У цьому сутність Божої любові - віддавати себе іншим. І тільки завдяки цьому принципу можливе життя безмежного Всесвіту, принципу, розмірковуючи про який, апостол сказав: «Бо любов Христа охоплює нас, коли ми думаємо так: [якщо] один помер за всіх, то й усі померли» (2 Кор. 5:14) Відкрити / Коментувати

2021-05-09 08:06:56 Більшої любові ніхто не має за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх (Івана 15:13)
Війна - це страшне лихо для людей, незліченні жертви й страждання. Однак на війні буває багато ситуацій, коли люди неминуче виявляють приголомшливу самопожертву, рятуючи життя інших. Про це свідчить історія, яку розповів служителю У. Стеджеру капітан корабля:
«Велике транспортне судно перетинало води Атлантичного океану. Одного разу на його шляху з’явився ворожий підводний човен. Капітан побачив білий бурун, що здіймається торпедою й прямує до його корабля, на якому перебували сотні пасажирів. У капітана не було часу змінити курс. Його голос через гучномовець пролунав: «Торпеда! Ось вона!» Поруч із його кораблем ішов невеликий сторожовий есмінець, капітан якого також помітив підводний човен і торпеду. Не гаючи часу, він скомандував: «Повний уперед!» і перегородив шлях торпеді, прийнявши на себе всю міць смертоносного снаряду. Есмінець зазнав великих пошкоджень і швидко пішов на дно. Усі члени екіпажу загинули.
Розповівши цю сумну історію, капітан замовк і довго не міг говорити. Потім він сказав: «Докторе Стеджере, командир цього есмінця був моїм найкращим другом». І знову замовк. Потім повільно сказав: «Ви знаєте, у Біблії є один вірш, який по-особливому дорогий мені: “Більшої любові ніхто не має за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх”» Відкрити / Коментувати