Чи справді так важливо, що ви будете думати про прожите житт | Old York Times
Чи справді так важливо, що ви будете думати про прожите життя, коли вам буде за 80?
Можливо, ви чули фразу на кшталт «ніхто ніколи не говорив на смертному ложі “шкода, що я не провів більше часу в офісі”». Вона відображає цікавий культурний феномен — наше суспільство вважає особливо цінними думки і перспективу людей перед смертю. (Полегшена форма цього кліше — порада Джеффа Безоса задуматися, про що ви будете жаліти, коли вам виповниться 80).
Але, можливо, не так вже й важливо, що ви будете думати, коли вам буде за 80? Австралійський філософ Ніл Леві пояснює в своєму есе на Aeon, чому він скептично ставиться до цінності передсмертних рефлексій.
На одному рівні, передсмертні жалі — або принаймні те, як ми їх уявляємо — є частиною популярної культури. Вони всі приблизно однакові: стереотипно люди перед смертю жаліють, що занадто мало часу проводили із друзями й родиною, не помічали краси навколо себе і занадто багато працювали.
Як пише Леві, «виявляється, що перед смертю люди цінують те ж саме, що вказує нам цінувати наша культура: теми, які заповнюють нашу рекламу і журнали». Частково це може бути спричинено тим, що культура диктує людям, про що їм жаліти перед смертю, а частково тим, що ми звертаємо увагу лише на ті передсмертні рефлексії, які вписуються у знайомі нам теми.
Однак глибшим питанням є те, чи взагалі передсмертна перспектива людини є більш епістемологічно цінною, ніж перспектива протягом усього життя. Леві вважає, що «погляд зі смертного ложа може бути збіднілим, а не збагаченим саме тому, що він перебуває поза щоденними турботами».
Перед смертю людина не може тверезо оцінити те, що було для неї важливим протягом її життя, пише Леві. У неї немає майбутнього, тому вона не бачить цінності довгострокових планів і проектів (іншими словами, немає сенсу цінувати відкладання грошей, якщо ти не зможеш ними скористатися). Натомість ставить на перший план більш безпосередні насолоди, які вона могла б відчути зараз — споглядання за трояндами чи спілкування із друзями.
До речі, тема цього есе перегукується із дослідженням, про яке ми писали раніше — воно показує, що чим багатшою є людина, тим щасливіша вона протягом свого життя.
Час на прочитання оригінальної статті — 15 хвилин
Антон
Картина: «Смерть Сократа», Жак-Луї Давід
