Стан російсько-української війни: аналіз Тімоті Снайдера У | Old York Times
Стан російсько-української війни: аналіз Тімоті Снайдера
У недавньому дописі американський історик Тімоті Снайдер аналізує стан російсько-української війни — і те, як вона буде розвиватися далі. Коротко переказуємо основні тези його допису.
На думку Снайдера, Росія зараз програє́ війну. На це вказують сім ключових факторів, які Снайдер поєднує під акронімом TELLMES — час (time), економіка (economics), логістика (logistics), ландшафт (landscape), спосіб ведення бою (mode of combat), етос (ethos), і стратегія (strategy).
Як пише Снайдер, час не на стороні Росії, бо їй не вдалося здобути швидку перемогу, на яку розраховували у Кремлі. Скоро Росія почне відчувати реальний економічний біль від санкцій (українська економіка дуже постраждала, але її підтримують західні країни, чиї економіки значно більші за російську). З точки зору логістики українці б’ються на своїй землі.
Ландшафт місцевості був особливо складний для Росії у північній Україні, де вона вже зазнала поразки — але й на сході та півдні вона не змогла скористатися перевагами ландафшту, навіть до того, як Україна отримала далекобійну зброю від партнерів. З точки зору способу ведення бою: росіяни не люблять наближатися до українських солдатів і покладаються на перевагу в артилерії; але нові постачання зброї можуть дозволити Україні зламати цю перевагу.
Етос — «росіяни завжди можуть відступити до Росії, і складається враження, що багато хто з них цього хоче»; українцям ж немає куди відступати і вони розуміють, що ведуть війну на виживання — та знають, за що борються.
Стратегія — в Росії незрозумілі цілі у цій війні, які з самого початку базувалися на хибному розумінні України. Натомість Україна має чітку мету захистити себе і відвоювати окуповані території. На думку Снайдера, стратегія важить не так багато, як зазвичай вважають — однак чіткі й зрозумілі цілі дають певну перевагу.
При цьому, каже Снайдер, залишається один фактор, який передбачити складно — це міжнародна суспільна думка: те, наскільки Україну (не) підтримують інші країни світу.
«Найважливішою змінною цього літа може бути громадська думка в Європі та Північній Америці. Російська пропаганда не переконала велику кількість людей у виправданості її загарбницької війни на знищення. Вона значною мірою відмовилася від трьох «n»: нацистів, ядерної зброї [nukes] та НАТО, з яких розпочала пропагандистську кампанію. [Однак] пропагандисти краще попрацювали з ідеєю, що Україна чомусь не може виграти, або що війну можна якимось чином припинити, якщо Захід припинить посилати зброю.
Війна показала, що українська держава (чи, направду, українське громадянське суспільство) є набагато стійкішими та функціональнішими, ніж можна було б подумати. Україна, принаймні на мій погляд, здатна виграти цю війну. Але зважаючи на природу її слабких місць, особливо в економічній могутності, Україна є вразливою до змін у нашому [західному] баченні війни. Швидкий шлях до перемоги Росії і, можливо, її єдиний шлях до перемоги — у тому, щоб переконати нас, що Україна не може перемогти (або що у війні якимось чином винна Україна, і що вона якось припиниться, якщо ми відвернемося)...
Усе, що нам треба робити [на Заході] — бачити речі такими, якими вони є насправді, виявити трохи терпіння, та підтримати атаковану демократію — із правильним ставленням та потрібною зброєю…»
Читати повну статтю (~10 хвилин)
Автор переказу — Антон Процюк. Щоб регулярно стежити за тим, що в англомовному медіапросторі пишуть про російсько-українську війну та її глобальний вимір, підписуйтеся на Old York Times: Телеграм-канал (оновлення раз на кілька днів) • імейл-розсилка (підбірка раз на один-два тижні).
