ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ВІЙНУ? Війна приносить в життя дітей | OPORA: Психологічна підтримка у UK
ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ВІЙНУ?
Війна приносить в життя дітей втрату, невизначеність, активізує страх та високий рівень стресу. Діти втрачають звичну повсякденність та впорядкованість життя. Завдання дорослого допомогти дитини нормалізувати стан та мінімізувати рівень тривоги.
Зазвичай відчуття безпеки та захищеності діти шукають у своїх батьків, тому пропонуємо кілька порад щодо того, як підійти до розмови з дитиною про війну:
Дати дитині відчуття безпеки. Вони мають бути впевнені, що коли приходять до своїх дорослих, яким довіряють — отримають відповідь. Діти, особливо маленькі, можуть ставити ті самі питання знову і знову, ходячи по колу. Дорослим треба бути готовими щоразу терпляче відповідати на ці питання.
Мати тілесний контакт. У будь-якій тривозі завжди задіяне тіло. Тому важливо обіймати, давати відчути кордони.
Підготуватися до розмови. Бути готовим, що коли в інформаційному полі тема існує — діти можуть прийти з питаннями. Важливо не відвертатися, не казати «заспокойся», а дати правдиву відповідь відповідно до віку.
Відповіді на питання, які ставить дитина. Вже з 4–5 років діти можуть приходити з питаннями про війну, про насилля. Дітям такого віку важливо давати інформацію коротко. Відповідати саме на те питання, яке ставить дитина. Не підіймати тих аспектів, про які дитина не запитує.
Дітям молодшого підліткового віку теж слід давати відповідь саме на поставлене питання. Можна ділитися своїми думками, почуттями. Але треба бути готовим, що діти молодшого підліткового віку і підлітки можуть мати свою точку зору і хотітимуть поділитися нею. Неодмінно слід давати їм таку можливість.
Із підлітками шукати відповіді разом. Іноді питання, які ставлять підлітки, заганяють у глухий кут. Тоді важливо чесно про це сказати: «Я зараз не знаю відповіді, дай мені трохи часу, і ми повернемося до цієї теми». Або можна сісти разом пошукати інформацію в інтернеті. Добре поділитись висловлюваннями авторитетних для дорослого лідерів думок. Разом почитати їхні дописи, знайти спільно відповідь. Інформаційне поле — бездонне, а критичне мислення в підлітків ще здебільшого не сформоване.
Нагадати, хто є поруч з дитиною. Дошкільнятам і молодшим школярам важливо дати зрозуміти: «Я поруч з тобою. А ще поруч з тобою є…» — перерахувати тих близьких, які піклуються про дитину і до яких вона може звернутися.
Дозволити почуття. Відповідь «не хвилюйся» не позбавить тривожного імпульсу. Можна казати: «Я бачу, що ти хвилюєшся за країну, за людей, довкола яких війна. Я теж хвилююся». Показати, як саме дорослі переживають ці почуття, як справляються зі своїм страхом. Допомогти прожити цей імпульс — дати глину, помалювати, адже дитина не завжди може виразити словами свої почуття.
Емоційний стан важливіший за слова. Стан, у якому дорослі говорять з дитиною, важливіший за слова, якими вони говорять. Дитина має бачити, що дорослий стабільний. Так, він має право на свої почуття. Дорослий хвилюється, переживає, співчуває, але він залишається стабільним — для дитини це найважливіше.
До речі, Дія.Цифрова освіта запустила серіал про підтримку психічного здоров’я дітей під час війни.
«Бути поруч» — серіал, який допоможе краще розуміти почуття та емоційні реакції дітей, правильно реагувати на несподівані ситуації та застосовувати методи заспокоєння для стабілізації власного стану й підтримки малечі.
Отримаєте рекомендації, як правильно побудувати спілкування з дитиною.
Набудете навичок підтримки психічного здоров’я дітей під час навчання.
Дбайте про свій емоційний стан — бо це є основою для стабільного стану дитини.
Знаходьте ресурс в щоденній рутині: в свіжості після дощу, смачній каві зранку чи міцних обіймах дитини перед сном.
А якщо ваші життєві обставини склалися таким чином, що вам важко впоратись і ви не знаєте, як знайти вихід — напишіть нам на пошту mentalhealth@opora.uk і ми разом спробуємо знайти рішення.
Обіймаємо
#самопоміч #selfhelp
