Поезію та матюки ріднить цікава спільна риса.
Кажуть, якщо можеш не писати — не пиши. Ідеться, звичайно, про вірші, у які вкладаєш душу.
Ця порада здається нічим не обґрунтованою. Але той, хто пробував писати вірші, знає: перечитавши вранці рими, які натворив увечері, ти їх, найімовірніше, викинеш, нікому не показавши. А побачивши свої вірші, написані десять років тому, узагалі схопишся за голову: «Як такі дурниці могли спасти мені на думку?!». Краще б не писав.
З матюками те саме: якщо можеш не матюкатися — не матюкайся. Лихослів’я з нічого — ознака невміння володіти собою. Якщо записати тебе в цей момент на відео й показати його тобі за місяць, зніяковієш від сорому.
І для віршів, і для матюків має бути обґрунтована підстава: і те, і те доречне тоді, коли інакше неможливо.
Не кожному на шляху зустрівся російський військовий корабель. Матюкатися без приводу так само крінжово, як без приводу розмовляти віршами.
А як (і чи) перекладати матюки — це окрема велика тема.
#професіяперекладача
