Незадовго до смерті Володимир “Наше все” Івасюк виношував ідею | ПЛАЙ
Незадовго до смерті Володимир “Наше все” Івасюк виношував ідею рок-опери “Дарина”. Її сюжет мав розгортатися в часи Київської Русі. У головних ролях композитор бачив своїх хороших друзів та суперзірок української естради, які раніше вже засвітилися у м’юзиклі “Червона Рута” — Софію Ротару, Назарія Яремчука та Василя Зінкевича. Щоправда, про це відомо лише з розповідей приятелів Івасюка. Ні нот, ні текстів, ні будь-яких інших документальних доказів існування цього проекту не залишилося.
Тим не менше, відтоді привид Великої Української Рок-Опери з’являється у вологих снах не одного покоління наших музикантів. Дехто таки намагався зазіхнути на лаври “українського Ендрю Ллойда Веббера”. Але більшість із цих спроб не варті дорослої розмови. Я і сам вважав, що до Jesus Christ Superstar нам було як до неба рачки. Та днями з приємним подивом дізнався, що безбожно помилявся.
Почну, як завжди, здалеку. У 1972 році музичний промоутер українського походження Богдан Тимук заснував у Монреалі лейбл Yevshan Records. Він став місцем сили для провідних українських і україноцентричних музикантів Канади. Також до каталогу Yevshan Records входили канадські видання популярних артистів радянської України, зокрема — київського ансамблю “Кобза” та Тріо Маренич.
А тепер до суті. У 1980-му компанія Тимука видала платівку “Золоті Ворота”. На перший погляд це всього лише збірка розрізнених пісень від артистів Yevshan Records. Але насправді — перший та, імовірно, єдиний по-справжньому концептуальний альбом в українській естраді. І грець із ним, що діаспорній.
Далі процитую анотацію платівки:
“Золоті Ворота — це чарівна музична подорож Володимира крізь легендарні сторожі Київської Русі. Переступаючи межі часу й простору, це є нарис нашого одвічного шукання — особиста і групова мандрівка у глибини людського буття та ідентничности. Це — шукання за нашою спадщиною, за нашою „резон д’єтер“. Це — уявлена мандрівка у світ символу та метафору, що оживлюють столітню мрію Шевченка й Івасюка. Для деяких ці розшуки кінчаться відновленням візії або внутрішним спокієм. Інших це шукання заведе до легендарного рогу достатку. Отож, прилучіться і ви до Володимирової мандрівки у внутрішний світ Золотих Воріт!”.
Як бачите, про вплив творчості Івасюка на альбом говориться прямим текстом. Також ім’я головного героя “Золотих Воріт” можна пов’язати із Володимиром Великим — славетним київським князем, що навернув русинів на християнство, а його син, Ярослав Мудрий, якраз таки побудував легендарну київську браму.
На звороті платівки розміщено опис сюжету рок-опери. Перекажу його коротко. Володимир — архітектор українського походження, що живе розкішним життям на 18-му поверсі хмарочосу на Мангеттені разом зі своєю дівчиною Ненсі. На вечірці чоловік знайомиться із таємничою “дівчиною в білому”. Володимир забув її ім’я, але пам’ятає, що вона з України. Між героями зав’язується розмова. Дівчина в Білому запитує у Володимира, як він ставиться до Українського Руху Опору (!) та чи чув щось про смерть свого тезки, композитора Володимира Івасюка (!!) (платівка вийшла лише за рік після загибелі автора “ЧР”). Чоловік відповідає, що не цікавиться політикою і давно не стежить за новинами з батьківщини, ба більше — не впевнений, чи вона все ще існує там, за океаном. Прощаючись, дівчина дарує архітектору книжку Олеся Бердника “Золоті Ворота”. Вдома герой вчитується в рядки батька української фантастики, поринаючи в його фантасмагорійний всесвіт:
“Лишаючи позаду лабіринти металевих прірв Готему (!!!), Володимир знаходить себе у блискучих обіймах величних Золотих Воріт. Він опиняється в зачарованому раю, в квітучій країні див. Кругом весна — така, яку він ще ніколи не бачив. Чи це може бути Україна? А там, в далечині, — чи сниться? — стоїть вона, таємнича дівчина у білому! Усміхається, кличе його…”
ВАУ!
