Автором одного хіта Микола Петрович залишатися не збирався. Те | ПЛАЙ

Автором одного хіта Микола Петрович залишатися не збирався. Тепер він мав довести колегам і слухачам, що вміє не лише в патріотичне гопца-дрипца, а й у пронизливу лірику. У 80-х доля подарувала йому таку можливість.

Якось Мозговий випивав із Юрієм Рибчинським, головним на той час поетом-піснярем України. Рибчинський дав композитору почитати свій новий вірш, що починався рядками: “Минає день, минає ніч…”. Мозговому настільки сподобався текст, що під шафе він пообіцяв приятелю: до ранку напише на нього музику. Звісно, за кілька годин Микола Петрович протверезів і схопився за голову. Але обіцянку виконав.

Рибчинський порадив Мозговому віддати “Минає день” всюдисущій Софії Ротару. І зробив це не просто так. Коли співачка прийшла до студії, Юрій Євгенович прошепотів їй на вухо: “Як співатимеш, думай про Володю Івасюка. Він кохав тебе, але боявся зізнатися”. Пісню записали з першого дублю. Якщо вам здається, що голос Софії Михайлівни тремтить, то вам не здається.

Після такого на Миколу Мозгового нарешті звернули належну увагу високі чини. За два роки після релізу “Минає день”, – у 1986-му, – музиканту присвоїли звання Заслуженого артиста України. Але сам він не поспішав розсипатися в поклонах перед чиновниками. Навіть навпаки – побив горщики із тодішнім керівником “Укрконцерту”, Борисом Шарварком. Подейкували, що саме завдяки його “старанням” Мозгового так і не прийняли в Спілку композиторів України.

У цій історії проявилася важлива риса характеру Миколи Петровича – говорити так, як є на думці, хто б перед ним не стояв. І якщо наприкінці 80-х композитор відбився малою кров’ю, то десять років потому гострий язик вилізе йому боком по-справжньому.