Написати пісню, яка сьогодні видається забутим шедевром україн | ПЛАЙ

Написати пісню, яка сьогодні видається забутим шедевром українського блюз-року 70-х. Вигадати концепцію головного українського андерграундного фесту 80-х. А у 2000-х детально пропрацювати культурну стратегію для України, яка, на жаль, так і залишилася документом на папері. І все це зробила одна людина!

Кирило Стеценко – спадковий музикант. Якщо ви вчили історію укрмузу в музикалці або хоча б вмієте користуватися вікіпедією (мій варіант), то маєте знати, що це його дід і повний тезка на початку ХХ століття створив хорову капелу УНР. Сам хлопець у дитинстві захопився скрипкою, а в юності вдарився у рокешник.

Тінейджером Стеценко разом із друзями з київської музичної школи імені Лисенка зібрали гурт “Еней”. Окрім профільного інструменту музикант грав у ньому на гітарі, клавішах, сопілці, губній гармоніці – словом, на всьому, до чого міг дотягнутися. А фронтменом “Енея” був ніхто інший, як молодий і гарячий Тарас Петриненко.

За спогадами Стеценка, наприкінці 60-х–на початку 70-х “Еней” був топовим рок-гуртом Києва. Пацани частенько грали сольники із власним репертуаром, а на весіллях і дискотеках заробляли гроші каверами на західний роцк і українські народні пісні. Але за кілька років “доблєсниє” гебісти запроторили націоналістичну “Плєсєнь” (під таким позивним “Еней” проходив у звітах службістів) до цензурної колби. Не витримавши тиску товаришів майорів, у 1977-му ансамбль самоліквідувався.

За свою недовгу історію “Еней” написали з десяток пісень і зіграли кілька концертів на телебаченні, але зі зрозумілих причин мало що з цього дожило до наших днів. Втім, навіть тих небагатьох треків гурту, що вціліли у попердоленій якості, цілком вистачає, щоб оцінити сонграйтерський талант Кирила Стеценка.

Раджу звернути увагу на його прогресив-фольк-дабову обробку народної “Ой у полі рута…” (раніше писав про неї окремо) та “Радіймо сонцю і життю” – чудовий блюз-рок, який потім потрапив до репертуару “Чарівних гітар” (завдяки Петриненку) та луцького “Світязя” із Зінкевичем на борту (саму пісню, правда, співав не він, а Вадим Гаркавий).