Пломінь

2022-02-08 20:09:02 У сучасному світі лише найбільш лінивий не чув про аналітичну психологію Карла Густава Юнга. Що таке колективне несвідоме й архетипи, чим вчення швейцарського психіатра відрізняється від фройдизму, й взагалі чому це все ще актуально для нас?

Дуже коротко, практично «мовою фактів» спробуємо розібратися у двоїстості людської натури за Юнгом:
https://plomin.club/carl-gustav-jung/ Відкрити / Коментувати

2022-02-06 19:27:47 В цей день сталися відразу дві поворотні події в житті Робера Бразіяка: це антиурядові заворушення 1934 року, які стали поштовхом для його політичної радикалізації, та власне страта у форті де Монруж у 1945 після одного судового засідання без свідків. Найцікавіші події у житті письменника сталися саме за ці одинадцять років: одне з перших досліджень історії кіно, книга про історію громадянської війни в Іспанії за спогадами з відрядження, одне з перших засвідчень злочину в Катині, а також, звісно, тижневик Je suis partout.

Після смерті він став іще більш відомим, аніж за життя, адже цей смертний вирок породив міф Бразіяка-мученика, який підхопили на свої знамена нові праві.

https://plomin.club/myth-brasillach/ Відкрити / Коментувати

2022-02-04 21:13:56 Карнавальними творами Рамона Марії дель Вальє-Інклана захоплювався Хосе Ортега-і-Гассет і навіть молодий Франсіско Франко. Тим цікавіше те, що після падіння режиму останнього літературну традицію «есперпенто» сприйняв як одне з джерел натхнення Педро Альмодовар – ліберальний режисер, котрий зробив іспанське кіно всесвітнім брендом, і ватажок руху «мовіда мадріленья».

Що являє собою художня система «есперпенто», оформлена Вальє-Інкланом, яка дозволила Альмодовару створити універсальне мистецтво на основі національних традицій? Читайте про «іспанців на межі нервового зриву»:
https://plomin.club/esperpento/ Відкрити / Коментувати

2022-02-03 21:43:41 ​​Ґеорґа Тракля (3.II.1887 — 3.XI.1914) називають «поетом смерті» — представник «чорного» експресіонізму, він вважається сьогодні визнаним класиком австрійської літератури, хоча за двадцять сім років життя встиг написати не так багато лірики, присвяченої передчуттю загибелі та занепаду, розпаду.

Його звинувачували в любовному зв'язку з сестрою Маргаретою, яка була музою Ґеорґа — його «монахинею» та «полум'яним демоном», крім того, після зближення з австрійською богемою він все більше поринав в наркотичний ескапізм. Публічне читання віршів Тракля відбулося лише раз у 1913-му, і вже наступного року він помер у шпиталі, офіційна причина — суїцид внаслідок інтоксикації кокаїном. Усьому виною Перша світова війна — жорстока битва під Гродеком, якій Тракль присвятить свій фактично останній вірш. Тоді російська армія розбила австро-угорців, і Ґеорґу довелося дві доби надавати медичну допомогу тяжко пораненим, що назавжди затьмарило його розуму. У листі видавцеві він напише: «Я почуваюся майже по той бік світу». Вже за три роки за ним піде сестра Маргарета.

«Руда хмара пролитої крові, оселя лютого бога
І холодне місячне світло.
Під злотистим віттям ночі та зірок
Блукає тінь сестри мовчазними гаями,
Приголублює душі героїв, скривавлені голови.
І ледь звучать в комишах печальні флейти осені.
О, горда скорбото! на твоїх олтарях
Пломінь духу сповняє сьогодні безмежним болем
Серця ненароджених онуків».
«Гродек», фрагмент в перекладі Д. Наливайка

Лірика Тракля має безліч джерел натхнення: біблійні та античні образи, твори Гельдерліна, Бодлера та Рембо. Його невеликі вірші малювали запахи та звуки, але найчастіше холодну тишу. Тракль використовував образи тварин — воронів, дроздів і змій — як символи смерті, дикості, диявольської спокуси, описував прибульців і духів у сутінках безтямного світу, намагаючись висловити усвідомлення своєї провини за його падіння, наче релігійний мрійник.


«Зимова ніч/Спогад про Ґеорґа Тракля», художник — Макс фон Естерле Відкрити / Коментувати

2022-02-03 11:00:03 ​​Де і як шукати видавця? У яких літературних конкурсах брати участь? На що звертати увагу при формуванні пропозиції до видавництва?

Детально поговоримо про це на онлайн-інтенсиві «Як видати і просувати книгу» від @Litosvita.

6 годин інтенсивного навчання, максимум практичних кейсів від професіоналів своєї справи.

Інтенсив відбудеться 8-10 лютого. Встигніть зареєструватись Відкрити / Коментувати

2022-02-02 20:49:35 Дуже насичений релізами видався початок року. Ми слухали різдвяний данжн-сінт, дарквейв, химерні балади, окультний дум і дез індастріал. Настав час ділитися плейлистами січня та згадувати найбільш прикметні релізи та дебюти місяця.

https://plomin.club/albums-jan-2022/ Відкрити / Коментувати

2022-01-31 22:07:54 Сучасне мистецтво вже неможливо уявити без лівого гасла про те, що «особисте – це політичне». В живописі та кінематографі дедалі більше уваги приділяється питанням оптики – чоловічої чи жіночої, через що величезну популярність отримала теорія male gaze, апологізована колись прихильницею психоаналізу Лорою Малві.

Ми розповімо вам темну казку на ніч про те, чому ця концепція не працює, а ще про Гічкока, Мадонну та хіп-хоп:
https://plomin.club/male-gaze/ Відкрити / Коментувати

2022-01-29 17:32:54 Цей день є чимось більшим, аніж черговим епізодом в історії української військової звитяги, чи навіть його переламним моментом. «Крути – народини нового українця», писав Євген Маланюк. Того, який дослухається до життєвих сил народу і якого не вабить перспектива йти шляхом найменшого спротиву. І, як свідчить історія, навіть коли інстинкт у народі майже винищено і почасти приспано, цей новий тип не звертає зі свого шляху.

https://plomin.club/kruty-2021/ Відкрити / Коментувати

2022-01-27 22:20:47 ​​Чарльз Лютвідж Доджсон (27.I.1832 — 14.I.1898), більш відомий як Льюїс Керолл, був священником, математиком і фотографом (його портрети маленьких дівчаток фанати фрейдистських теорій і досі вважають доказом педофілії), а ще автором романів про Алісу, навколо яких також склалося безліч міфів. Наприклад, про шокуючий ефект від книг у вікторіанську епоху через зашифровані послання, крім того, про наркотичні сенси, адже нібито не дарма улюбленим письменником Керолла був той самий автор «Сповіді англійського пожирача опіуму» — Томас де Квінсі.

Навряд вдалося би розкрити всі загадки цих іронічних книг, проте висловлюють теорії, що в текстах, прототипом головної героїні яких стала донька декана одного з коледжів аристократичного Оксфордського університету Крайст-Черч, приховані натяки на оксфордське містечко, де є квітучий сад з майданчиком для гри в крокет, численні зображення єдинорога й лева, й росте жахливе старе дерево, що надихнуло на образ Жербельковта. Можливо, казка є алюзією на Війну Червоної та Білої троянд, містить відсилки й до колонізації Америки.

Невідомо, наскільки ми можемо вважати такі теорії правдивими, ймовірно, винуватцем цих інтерпретацій творів Керолла став ілюстратор «Аліси в Країні Чудес» та «Аліси в Задзеркаллі» британський карикатурист Джон Тенніел, котрий, зокрема, зобразив у своїх роботах як казкових героїв політиків Бенджаміна Дізраелі та Вільяма Гладстона. Лишається тільки здогадуватися про справжні інтенції Керолла й про те, чи його книги були політичним протестом — в будь-якому випадку, витонченим і дуже масштабним класичним європейським жартом, що вплинув на багато поколінь. Відкрити / Коментувати

2022-01-26 21:41:48 ​​ Останні тижні ми всі зосереджено спостерігаємо за подіями довкола українських кордонів. На передовицях світових медіа — тривожні заголовки про можливу війну з РФ, громадянам іноземних держав не рекомендують подорожувати до України, а дипломатів евакуюють, західні партнери передають зброю... І нам відомо не більше за вас, чого чекати завтра. Проте ми хочемо поміркувати про те, відколи нас хвилюють ризики.

Німецький соціолог Ульріх Бек сформулював концепцію «суспільства ризику» в кінці 80-их. В однойменній книзі 1986 року автор наголошує, що після Чорнобильської катастрофи ризики набули планетарного масштабу, що призвело до їх делокалізації у міжнародній політиці. Підсилення ролі ризиків відбулося на тлі поширення інформаційних технологій і збільшення мобільності населення.

Якщо раніше ризик був лише фактором невпевненості в майбутньому, в атомному віці ризик починає напряму ототожнюватися з небезпекою. Від Платона й до Канта філософи роздумували над екологічними, політичними, соціальними ризиками, в XIX ст. з'являються також техногенні ризики, й до нашого часу їх кількість лише зростає. Ідеалом «суспільства ризику» стає безпека. Тому головною ціллю «суспільства ризику» постає не збільшення добробуту людей, процвітання країн, розвиток науки й мистецтва, а мінімізація ризиків. Майбутнє поступово витісняє минуле в його формотворчому впливі на теперішнє. Таким чином модернізація виступає водночас як головною причиною виникнення ризиків, так і його панацеєю.

Змін зазнає також форма соціальної взаємодії, в якій окремі індивіди та соціальні групи можуть отримувати глобальний вплив, отже відповідальність кожного зростає до планетарного масштабу. Страх перед ризиками викликає не лише постійну тривожність, але й штовхає людей на життя в ім'я власної вигоди й комфорту тут і зараз. Глобалізація ризиків з одного боку дозволяє підсилювати соціальні інститути, які можуть боротися з ризиками, з іншого — інспірує соціальну апатію, аполітичність та конформізм. «Суспільство ризику» передовсім об'єднане страхом: перед майбутнім, що може також обернутися поверненням найгіршого з минулого. Відкрити / Коментувати