ВСЕ АБО НІЧОГО. І до чого тут французький письменник. Якщо | pro-psy || Психологія
ВСЕ АБО НІЧОГО.
І до чого тут французький письменник.
Якщо своя справа — то крутий бізнес/стартап з ангельськими інвестиціями; якщо просуваєшся як експерт, — то тільки в ролі гуру; якщо бути блогером, — то таким успішним як Khaby Lame, якщо проект — то так, щоб змінити повністю життя інших, ну і світ заодно, не менше.
Якщо робити лекцію/ воркшоп/whatever — то знати тему на 100+50%, а не просто більше, ніж інші; якщо запускати продукт — мати чіткий план про всю лінійку і монетизацію в чотирьох нулях.
Якщо писати пост в телеграм-блог… ну, ви зрозуміли
Ну а в іншому випадку, відповідно, і починати нема чого.
Не можеш бути Ілоном Маском — навіть не висовуйся.
Це спрацьовує як запобіжник від будь-яких починань і продовжень.
Там, в точці росту, може бути боляче / соромно/ неприйнятно. Там доведеться стикатись з тим, що не виходить.
Часто в анамнезі — досвід «самовинуватості» і заборона помилятися .
Це місце, де немає поняття «достатньо Ок», а є перманентне відчуття «недо».
Грандіозні очікування від своїх проявлень в світ — майже гарантований рецепт так ніколи нічого не зробити.
Але є вихід. Він настільки простий і банальний, що викликає підозри у складно-влаштованих людей.
І називається цей секретний навик — Навик Рухатися. Вперед, вбік, зігзагом, квадратом, швидко, повільно, як Джексон, як завгодно.
Той самий секрет, який розкривав Екзюпері більше 100 років тому. А до нього — точно ще хтось. А зараз про це говорю я. Бо що? Правильно. Ми люди і ми схильні забувати. І класно, коли хтось про це вчасно нагадує.
А ти як? Сповідуєш підхід або ідеально/масштабно, або ніяк?
Чи ближче — почати хоч з чогось, хоч з маленького і кривенького, і подивитись, які двері відкриються?
Розкрити чуть більше, як я бачу цю тему?
