Мертва точка і маленькі кроки Гід «що робити». Ось тутечки | pro-psy || Психологія
Мертва точка і маленькі кроки
Гід «що робити».
Ось тутечки ми з вами доторкнулись до прокляття перфекціоніста — зробити «все (ідеально) або навіть не починати».
І я обіцяла вам антидот.
Як рухатись, коли завмираєш в точці?
Де шукати ресурс, коли його немає?
Коли настільки не знаєш за що взятись, коли об‘єми того, що (здавалось би) треба зробити виглядають настільки великими і невизначеними, що стресуєш і не можеш зрушитись з місця, а від того стресуєш ще більше.
Від неможливості почати просто ціпенієш, і напруження лише зростає.
Знайомо?
В цій точці останнє, що допоможе,— пинати себе. Словами «я лузер», «інші он вже де, а я що», «в мене ніколи не вийде», і інші чарівні установки.
Порівняння себе з іншими або з тією і тим собою, коли все прекрасно вдавалось.
А що, можливо, таки допоможе,—
ВИЗНАТИ ТЕ, що Є.
Максимально описати хто я — в цей момент часу, що в мене є, чого немає, який рівень енергіі і сил, чи мені зараз хочеться чогось того, що я не дозволяю собі, чому я примушую себе до того, чого зараз не можу зробити.
А далі з‘являється опція і називається вона:
маленький крочок
Той самий Скіл Рухатись.
Нам часто здається, що має бути чіткий план — куди і як йти, і що має бути В КІНЦІ.
А життя — це все ж таки процес.
Тому робити 1 крок в напрямку, який на даний момент викликає збудження (в широкому сенсі цього слова ), — це і є найточніший внутрішній компас.
Далі, можливо, виникне нова перешкода, і тоді можна почати з нею обходитись. Тоді, коли вона стає реальна.
Адже в довгому темному тунелі, фари авто освітлюють тільки найближчі метри, а не кінець шляху.
Знайомий вам стан оніміння від об‘єму своїх очікувань від себе?
Потрапляли в мертву точку?
