Батьківські установки і стиль виховання тісно пов’язані з наявністю в певної культури певних мотиваційних синдромів (потреба в досягненні, в афіліації, орієнтація на інших тощо). Люди, в етнічній культурі яких домінує потреба в досягненні, схильні більше опікати своїх дітей, негайно відгукуючись на їхні прохання про увагу; водночас вони набагато гостріше реагують на прояви зухвалості, ніж люди, які належать до колективістських культур. Все це має очевидні етнопсихологічні джерела й наслідки. Не випадково видатний психолог Дж. Келлі, який підкреслював важливість розгляду соціальних феноменів з погляду самого індивіда, вказував також і на необхідність враховувати етнічну належність клієнта, визначаючи, чи є та чи та його реакція свідченням патології. Він помітив, наприклад, що надмірна стурбованість клієнтів-євреїв сімейними питаннями може бути помилково потрактована як патологічна особистісна залежність, якщо терапевт не буде знати про колективістський аспект життя представників цієї національності.
