Сором – це соціальне почуття, воно про те, що в чиїхось очах я не такий, поганий, зі мною щось не так, з моїм тілом щось не так. Він сигналізує про відсутність прийняття та можливості бути собою.
Сором у токсичній формі здатний буквально зупиняти життя. Людина відмовляє собі у будь-яких бажаних проявах себе, у заняттях, тому що боїться цих засуджуючих очей і зіткнення з нестерпним почуттям.
Але... у нашій психіці немає нічого непотрібного та зайвого, у кожного переживання є важлива функція. Яка вона у сорому?
Він є нашим регулятором, механізмом, що дозволяє адаптуватись у суспільстві. У здоровому варіанті з його допомогою ми не порушуємо соціальні правила, чужі кордони, поводимося екологічно до оточуючих. Тому, як і у випадку з усіма іншими переживаннями, зовсім позбавлятися сорому все ж таки не варто.
Важливо вміти визначати міру його адекватності, вміти знижувати та брати під контроль.
