#док_чтиво Катажина Кобилярчик. Струп. Іспанія роз’ятрює ран | Репортерське пальто
#док_чтиво
Катажина Кобилярчик. Струп. Іспанія роз’ятрює рани. — Львів: Човен, 2021
З усіх цьогоріч виданих репортажних книжок ця має найтяжчу тему. Це видно вже з назви, і назва не обманює. Я з нею довго змирювалася, і так і не змирилася. Хоч книжку прочитала.
Прочитала не на одному диханні, скажу чесно, і тому тут мені не хочеться говорити про враження. Краще скажу про особливості тексту Кобилярчик, яка за цю книжку отримала премію імені Ришарда Капусцінського.
Але спершу про тему. Є громадянська війна в Іспанії 1936–1939 років (про неї в літературі знаємо від Орвелла і Гемінґвея). Є повоєнна Іспанія під владою Франко. Є політика примирення (забуття), монументальним втіленням якої є Долина полеглих зі 150-метровим хрестом і базилікою в скелі, куди перепоховали полеглих з двох сторін конфлікту. Є ці скелети, за ними вже не розібрати, де ліві, де праві. Є іспанське суспільство, яке мовчало про війну десятиліттями. Є онуки полеглих, які є живим доказом того, що політика забуття не працює, бо “ніщо не закінчилося там, у землі”. Одні хочуть перепоховати родичів, інші хочуть бачити Долину полеглих неторканою. Треті хочуть просто знайти тіла, бо ті досі лежать у криницях і ровах. Але найважливіше, що і 80+ років після громадянської війни (книжку Кобилярчик писала протягом 10 років) нинішні ліві та праві, не можуть погодитися не те що з приводу тлумачень подій, а навіть з приводу фактів. І є польська авторка Катажина Кобилярчик, яка намагається з усім цим розібратися, їздить до місць ексгумації і пише цю серйозну, майстерну, зрілу, але й складну книжку.
З особливостей тексту:
1.Вдалий, сильний початок, навіть поетичний у чомусь. “Головні герої цієї книжки мертві”, — починає розповідь Кобилярчик. І далі пише:
“Одні герої цієї книжки загинули мученицькою смертю. За Бога і Батьківщину. Інші — загинули за свободу і демократію. За Республіку. ... Деяких просто вбили. Часом різницю важко помітити”.
2.Потужні метафори. Досить відважні для такої теми. “Квіти та мухи”, “Свіже м’ясо”, “усиновлення тіл” (докладніше про це в уривку на фото).
3. Ґрунтовність. Подекуди приміток більше як тексту на сторінці. Це може бути недоліком для процесу читання, але доводить книжку майже до статусу дослідження (і грає проти її комерційної успішності).
Висновок: читати, якщо вам цікава тема пам’яті, примирення, Іспанії — і тоді, коли маєте свіжу голову. На втомлений після робочого дня мозок не варто.
