І продовжуючи тему Близького Сходу. В попередньому пості я п | Репортерське пальто
І продовжуючи тему Близького Сходу. В попередньому пості я побіжно згадала про сирійських курдів і їхню напівдержаву на півночі Сирії, відому як Рожава. На території Рожави якраз розташовані табори для "дружин ІДІЛ" та дітей.
Хто такі ці курди взагалі, в Україні знають страшенно мало, і тут немає місця пояснювати (хоча є свіжий документальний фільм "This Rain Will Never Stop" про лугансько-сирійського курда, я ще не бачила). Але недавно прочитала цікавий репортаж, і про нього якраз тут доречно згадати. Хоча цікавий він буде, мабуть, половині відсотка підписників.
Це книжка "This Fire Never Dies. One Year With the PKK" журналістки з Нідерландів Фрідеріке Ґірдінк, яка з цими самими курдами прожила рік. Вона рік жила на базах Робітничої партії Курдистану (англ. PKK) в горах Кандиль і написала зсередини про цю організацію.
Саме РПК дала ідеологію для сирійської Рожави, а також значною мірою інтелектуальну та ідейну базу для курдів (чоловіків та жінок), які пішли воювати проти "Ісламської держави".
Ґірдінк описала побут членів РПК, їхні вишколи, культ особи Оджалана, намагался зрозуміти, що мотивує людей приєднуватися до організації і розбиралася в химеріях їхнього світогляду. Вона дійшла висновку, що РПК — це давно вже не просто організація, яка займається терактами (як це бачать турки) і не така, що хоче незалежного Курдистану (як її часто сприймають симпатики), а щось більше, хоч і не зовсім ясно що.
Поза змістом, мені в цій історії дві речі важливі. По-перше, як виникла ця книжка. Журналістка жила і працювала в Діярбакирі, звідки писала про схід Туреччини і курдів. Аж доки її не вислали з країни, бо її журналістська діяльність стала поперек горла турецькій владі. Тоді вона і придумала написати про РПК зсередини. Тобто цю досить неприємну ситуацію в житті авторка змогла обернути на щось конструктивне.
А другий момент, який мені подобається, — це те, що вона зробила це в 45+ років. Хотіти працювати в полі в цьому віці, а не сидіти в теплому офісі — щось у цьому є, скажу я вам.
P.S. Щойно зауважила, як римуються назви книжки і фільму: "This Fire Never Dies" і "This Rain Will Never Stop".
