Недавно я прожила тиждень у монастирі (чоловічому). Там ми з А | Репортерське пальто

Недавно я прожила тиждень у монастирі (чоловічому). Там ми з Анною працювали над майбутньою книжкою Old khata project — складали докупи, за логікою і красиво фото з цитатами.

Для чого нам був потрібен монастир? Шукали тихе місце, де можна буде зосередитися на роботі. В монастирі було майже ідеально.

Після Почаївської лаври це єдиний досвід мого перебування в монастирі довше, ніж екскурсія. Так що я повернулася додому і написала про це. Текст не для ЗМІ, я прочитала його в нашому домашньому неформальному літературному притоні "Ремарочка", але цього було замало.

Хоч текст немедійний, мені все ж хотілося поділитися ним з більшою авдиторією, ніж кілька компаньйонів на п'ятничному застіллі. Але не з фейсбук-аудиторією, вона останнім часом непристойно токсична. Та й текст задовгий (9 тисяч знаків, 7 хвилин читання). Тому ділюся тут із вами. Роблю таке вперше.

Поки опублікувала його на Medium. Думаю, періодично публікуватиму там такі репортажні нариси. Можливо, це не найкраща платформа, але я довго не думала. Порадите кращу — переїду. А поки ось лінк на цей текст про монастир. Коментарі відкриті для конструктивної критики.