2021-05-18 22:38:01
До речі, на рахунок контрабанди та загальної технологічної відсталості Родезійських Сил Безпеки.
Головною проблемою Родезійської армії ніколи не були гроші: на відміну від деяких, родезійський уряд розумів, що у воюючій в гібридній війні країні існує необхідність в сучасній, боєздатній армії.
На заваді стало ембарго військовий товарів, яке діяло ще з 1966 року. У родезійців не було можливості ані виробляти, ані закупати сучасні зразки озброєння. Навіть найбільш кричущі проблеми доводилося закривати лише частково: в першу чергу за допомогою ПАР, саморобок та контрабанди.
Контрабандою завозили все що тільки могли. В першу чергу, викуплялися товари, що в США були на вільному продажі і експортувалися в ПАР. В першу чергу це стосувалося прицілів: як оптичних, так і, на той момент, новітніх- коліматорних. У 1969 році родезійці зуміли закупити певну кількість коліматорних прицілів і поспішили видати їх деяким підрозділам для піддослідної експлуатації. Забігаючи вперед, масово їх використовувати так і не почали: по-перше, через нездатність закупати їх у великих кількостях. По-друге, через необхідність у грошах інших відомств: в першу чергу повітряних сил та бронеавтомобільного полку. Декілька прицілів потрапили в руки бійцям Родезійської Легкої Піхоти. Девід Скотт-Донелан очолював коммандо в цьому підрозділі і був одним з бійців, яким дісталися ці новітні приціли.
Як ви знаєте, ця людина має в запасі мільйони чудових історій про свою службу: одна з них як раз і стосується коліматорів.
Вперше мені стало відомо про приціли з абсорбцією світла у 1969 році, коли мені дали приціл виробництва компанії Weaver для оцінки. Я часто використовував його під час тренувань зі слідопиства, але по-справжньому застосувати його в бою мені довелося вже у 1974, коли я був командиром командо у RLI.
Одного разу, поки літак відпрацьовував фугасними ракетами по місцю зустрічі терористів у непрохідному порослому деревами ярочку, мою групу десантували з вертольотів на блокувальну позицію.
Терористи намагалися врятуватися від обстрілу і тікали в усі сторони: деякі вибігли на відкриту місцевість прямо перед групою блокування. Я прицілився по одному з терористів, взявши невеличке випередження і зробив один-єдиний постріл: терорист впав долілиць. Я не впевнений, що саме мій постріл поклав терористові край- всі три стіка палили з усіх стволів- в той момент мені подумалось: "Ого, а це круто! Кожен солдат має мати такий приціл!" Мало того, що мені вдалось вицілити ціль, що біжить, та я ще й міг бачити все що відбувається навколо, тримаючи обидва ока відкритими. Коли другий партизан вибіг з-під обстрілу по слідах першого, я зміг миттєво навести на нього зброю і зробити кілька точних пострілів: він не встиг пройти і двох метрів!
Коли пилюка і збудження від бою вляглося, ми пішли перевірити тіла- і з подивом побачили перед нами три тіла, а не два.
Ця дивна штука на фото- це, до речі, один з таких коліматорних прицілів- Weaver quick-point. Дивна штука, яка ззовні нагадує будь-що, крім коліматору)
458 viewsedited 19:38
Р
