2021-05-31 18:27:33
Як і будь-яка неконвенційна війна, війна в буші була жорстокою. Можливо, навіть дуже жорстокою, при чому з обох сторін.
Військовослужбовці Родезійських Сил Безпеки були дисциплінованими і вишколеними воїнами. Як ви вже гарно знаєте, для родезійців використовували всі можливі методи для отримання тактичної переваги над ворогом. Інколи, коли між гуманністю і тактичною необхідністю поставав вибір- штаб і солдати на місцях без усіляких сумнівів обирали друге.
У британських та американських пропагандистських матеріалах родезійських військових, яких часто-густо називали найманцями (що абсолютно не відповідає дійсності) звинувачують мало не у всіх можливих гріхах. І хоча не задокументовано жодного випадку пограбування, безпричинного розстрілу чи згвалтування зі сторони родезійських військових, випадкові (і не дуже) жертви все ж траплялися.
Невдовзі після початку війни армійським штабам стало зрозуміло, що тактика терору ЗАНУ і ЗАПУ є набагато більш ефективною, ніж боротьба за "розуми і серця", розпочата владою. Ані солдати, ані поліцейські нічого не могли вдіяти з тим, що до смерті залякані терористами селяни відмовлялися видавати бандитів. Вони не піддавалися ні на вмовляння, ні на накази: селяни знали, що солдати невдовзі підуть, а терористи жорстоко покарають кожного, хто їх видав. Через відмову селян до співпраці, військові часто-густо потрапляли в засідки, або ж просто не могли знайти терористів- адже не могли розраховувати на найважливіше джерело інформації- свідків. Крім того, виникла інша проблема- на солдат-африканців, що перебували у відпустці, скоювалися напади: друзі і сусіди, залякані бойовиками, видавали терористам солдат- з якими жорстоко розправлялися на очах всього села. Терористи й самі часто переховувалися в селах під виглядом цивільних- варто було такому бійцеві сховати автомат- і ідентифікувати в ньому бандита ставало дуже важко.
Сказати, що така ситуація не влаштовувала військових, значить не сказати нічого. У зв'язку із специфікою такого роду війни, солдати отримали дуже широкі повноваження. По-перше, були змінені правила застосування військової сили. Солдати мало право використовувати зброю, у випадку невиконання цивільними їх вимог. До прикладу: якщо солдат бачить, що селянин від нього тікає, і якщо такий селянин не реагує на команди- його могли застрелити на місці. І застрелювали. Звичайно, далеко не всі з таких "бігунів" виявлялися бойовиками. Траплялося підстрелити й цивільного.
По-друге, командири груп отримали право влаштовувати допити. По протоколу, звичайно, вони могли використовувати тільки слова- але траплялося і інакше. В дикому буші ніхто не почує криків- незговірливих селян, траплялося, били. Щоправда, справа рідко доходила до катувань- за таке можна було і на трибунал потрапити. Втім, якщо інформація, отримана таким чином, виявлялася корисною- на спосіб її отримання могли закрити очі.
По-третє, існувала практика зачисток. Якщо селище, яке перевіряв патруль, здавалося підозрілим- кожну хату ретельно і без церемоній обшукували. В це час мешканців краалю, зазвичай, тримали лежачими на землі- під прицілами гвинтівок. У випадку знаходження схованок зі зброєю чи спорядженням терористів, така хата спалювалася- а її власників вертольотами перекидали на найближчу військову базу для допиту. За допомогу терористам в Родезії карали тюремним ув'язненням. Навіть якщо така допомога надавалась під примусом- часто-густо такі "помічники" отримували реальний тюремний строк.
Особливо жорстко з місцевими взаємодіяли саме бійці Родезійських Африканських Стрільців- симпатії до тих, хто допомагав терористам, в них не було жодної.
Втім, навіть в таких умовах селяни часто кидалися в ноги солдатам, благаючи їх не йти. Поки родезійські війська були поруч- місцеві були в безпеці. Але коли вони підуть- повернуться терористи. І тоді бідні африканці дізнаються, на зо здатні їх співвітчизники, мотивовані марксистською ідеологією.
На фото- забитий терористами насмерть голова одного з краалів.
540 viewsedited 15:27
Р
