Пост в першу чергу для студентів та всіх тих, хто вчиться і шу | Стартап Кухня від Саші Ремінного

Пост в першу чергу для студентів та всіх тих, хто вчиться і шукає себе.
Маю золоту медаль зі школи, маю диплом бакалавра з відзнакою.
Диплом магістра вже без відзнаки, але викладач з філософії, який поставив мені тоді на іспиті четвірку замість п”ятірки, навчив мене відноситись до цього по-філософськи :)
Ага, ще маю ступінь кандидата технічних наук.
І що я вам можу сказати, ні одна з тих “личок на погонах” мені особливо в житті особливо не допомогла.
Потуги навчання спочатку на уроках, потім на парах, зараз в ретроспективі дещо схоже на поглинання великої кількості ютуб контенту. Про що був попередній ролик? Га? Скільки годин пройшло? Що? Де я?
В мене, напевне, таки намагалися залити багато різносторонньої інформації в незручній для мене формі, в незручний для мене час, і потім намагались перевірити, чи я засвоїв нецікаві мені факти засиллям контрольних та іспитів. За що я всій нашій навчальній системі абсолютно не хочу робити “низький уклін”.
Це одна з моїх мрій та амбіцій - в майбутньому долучитись до створення нових способів навчання, де люди будуть пізнавати саме те, що для них важливо і має сенс. Дуже сподіваюсь, що то будуть не лише розважальні ролики з ютубу… Хоча, хто знає :)
Чудовий приклад - предмет “Українська мова”. Всі шкільні та університетські роки я провів впевнений, що ненавиджу писати твори. Та чим як не маленьким твором можна назвати цей пост?
А прийшовши вивчати системи автоматизації та управління, отримав зі спеціальних предметів один де вусатий дядько серйозно розповідав про транзистори у вигляді ламп з архаїчних телевізорів, а інший (вже бритий) - побудову складних систем управління чисто в симуляторах у вигляді білих квадратиків та трикутничків.
Боже, сподіваюсь вони зараз хоч Arduino якесь дають студентам освоїти…
Звідси маю для себе таки один життєвий урок. Швидко вчишся ідентифікувати що тобі цікаво, і що якимось викладачам критично, щоб будувати відносини і працювати бартером… Наприклад, замість вивчення мікроелектроніки я робив вебсайт для конференції з мікроелектроніки… Дурень доречі, певне один з найцікавіших предметів з реально крутим викладачем, можна було би освоїти його і покраще.
Реальні фахові навики я почав отримувати коли на початку другого курсу знайшов роботу програміста на часткову зайнятість. Фінансова незалежність від батьків та бажання кращого матеріального стану були моїми основними мотиваторами, але там було ще і цікаво. Саме на підприємстві я освоїв розуміння того, як написати програмний продукт від початку до кінця. І це вже дало поштовх до наступних активних дій, коли зійшлися зорі.
Коли зараз я займаюсь менторством студентських команд, я стараюсь брати команди, які дійсно можуть. І коли я чую фрази відмовки на мої питання по статусах “у нас зараз багато лабораторних” або “ми тут зашиваємось з предметами”, мені хочеться команду добре струснути. Панове, можна звичайно вчитись і себе тому повністю віддавати, але треба розуміти, що навчання - це часто “життя на чернетку”. І його не варто сприймати занадто серйозно. Краще відразу для себе ідентифікувати сферу реального зацікавлення і максимально заглиблюватись та насолоджуватись нею, а дотичні предмети робити “на мінімалках”.
Освоюйте навички та віднесіться з розумінням до факту, що скоро все забудеться. Вкладайте свій час у те, щоб будувати в університеті свої справжні захоплення, пробуючи різні напрямки та підходи. Ці роки можуть вам послужити гарну службу, якщо правильно розставити пріоритети і кохатись у тому, що дійсно подобається.
А якщо вам нічого не подобається - не бійтесь того, що вас відрахують. Це як звільнення з роботи - часто найкраще, що могло б статись з працівником. Бо коли вас не окутує туман обтяжливих навчальних обов”язків, коли вранці ви прокидаєтесь і думаєте “а що я дійсно хочу сьогодні робити?” - тоді лише ви щиро зможете відповісти на це питання для себе.