Один товариш мені нещодавно сказав, що теж подумує про вчителю | Савченко пише
Один товариш мені нещодавно сказав, що теж подумує про вчителювання. "Як думаєш – каже, – чи вийде з мене добрий вчитель?" А я і не знав, що йому відповісти. Тож спробую відповісти йому тут.
А як власне відрізнити доброго вчителя від поганого?
Оцінювати вчителів можна суб'єктивно або об'єктивно. Із суб'єктивною оцінкою все просто: запитали керівництво школи, запитали у дітей, запитали у батьків, і вивели оцінку вчителя. Причому цей метод не слід недооцінювати — він і простий, і доволі ефективний, тому що, в принципі, а що іще потрібно приватній школі, окрім задоволення і учнів, і батьків, і керівництва? Ну, є дещо, але про це пізніше.
А щодо об'єктивного оцінювання, то тут бачу два підходи. Є підхід, який я би назвав формалістським. У ньому оцінка вчителя залежить від того, наскільки він усе робить "правильно". Тобто, чи є чітка структура уроку, чи використовує він належні методи і технології, і чи повністю дотримується програм і стандартів міністерства та рекомендацій сивочолих докторів педагогіки.
У останній школі, де я працював, мене оцінювали саме таким чином, тож я втік, щойно з'явилася можливість. Можна було б, звісно, досягти таких вершин педагогічної майстерності, щоб вдихнути життя в усі ці стандарти і навчитися зацікавлювати учнів, не відходячи від планів... Але це явно не для мене, бо і стандарти я не поважаю, і досягнення майстерності у мої плани не входить. Ну і такий підхід, що учень має хавати те, що йому дають — теж мені не подобається, бо я сам таке у школі не любив.
Другий підхід назвав вже не я, а ті, хто його вигадав — результато-орієнтований. Тобто, перш ніж зайти у клас, треба визначити результати навчання наперед, провести навчання, а потім перевірити, чи вдалося їх досягти. На основі цих досягнень і має будуватися оцінка вчителя. Цей підхід мені здається, звісно, більш логічним, але є і деякі складності.
Річ у тім, що результати мають бути максимально конкретними. І проблема навіть не в тому, щоб правильно сформулювати фразу на кшталт "вільно характеризує різні історичні епохи", а у тому, щоб цей результат навчання був комусь потрібний. Тобто все це має бути систематизовано. І перш ніж прописувати результати на кожен урок, потрібно прописати на рік, і на весь термін навчання, а починати треба з того, що ми взагалі маємо витворити з учня за всі 11 років.
Різні школи у цьому плані ставлять перед собою різні цілі — хтось хоче випустити майбутнього лідера у глобальному світі, а хтось — духовно розвинену, щасливу людину (це реальні школи, як що). Тож вчитель у цих школах оцінюється з тієї точки зору, наскільки він може сприяти досягненню цих цілей.
Хоча оскільки прописування усіх результатів з усіх предметів — це справа складна і довга, то є великий ризик, що все опуститься до рівня суб'єктивної оцінки. Хоча цілі і тут відіграватимуть певну роль, бо все одно у цій школі зібрались ті, хто ці цілі поділяє, тож і оцінка їхня буде, хоч і певною мірою на інтуїтивному рівні, але все одно відповідна до цих цілей.
Тож вчителювання зараз — це сфера, де є достатньо широкий вибір, який може підходити різним людям. Тож перш ніж думати, чи вийде з тебе добрий вчитель, варто запитати, а чому ти взагалі хочеш бути вчителем, і чого ти хочеш цим досягти для себе. Тоді і стане зрозуміло, яку школу шукати, і як там працювати.
А якщо вже знайшов ту школу, яка відповідає твоїм планам і цінностям, то головне — це взяти не надто велике навантаження, щоб можна було нормально поратись, триматися за свої цілі, плани та цінності, і просто постаратися не лажати.
