закрита вечірка

2022-09-08 11:28:42 На днях записався на бокс.

(моя боротьба з осінньою екзистенційною ямою)

Сходив на пробне тренування: познайомився з тренером, навчився стояти в стійці, вжимати бороду в груди і докручувати п‘яточками удари. Півтори години вправ на техніку та кардіо сетів. У спаринг такому бійцю, як я, поки ранувато.

Ну звісно ж, щоб нікого не покалічити

Вчора прийшов на друге тренування: розминка, вправи і далі розбиваємося на пари. Мені випав лисий чувак десь 35+. Суть вправи полягає в тому, що один імутує удар, роблячи це не спішучи долонею, а інший ухиляється.

Мій напарник спершу почав імітувати удар кулаком, від чого я неслабо прихуїв і попросив його дотримуватися вказівок тренера. Він спершу аргументував свої дії тим, що коли наноситиме долонею, то може пальцем в око попасти… Але таки погодився зі мною.

Далі, коли удари наносив я, то він ухилявся дуже різко та нервово, а в один момент замахнувся, щоб бити у відповідь Ну, - думаю, - не діло, треба пояснити, що так каші з ним не зваримо. Тож я зупинив вправу і спершу поцікавився, як його звати.

- Роман, - відповів чоловік. А через мить додав, що краще звертатися до нього «Шайба».



Що ж.

Пояснив йому, що мене не радує перспектива зловити в челюсть під час безобідного тренування. Чоловік перепросив, посилаючись на рефлекси. Вправу продовжили без ексцесів.

Записатись на бокс

Закєнтуватись з шайбою Відкрити / Коментувати

2022-09-07 23:40:18 Пояснюю за психосоматику для найменших.

Вікіпедія каже, що це напрям в медицині та психології, який вивчає вплив психологічних факторів на формування тілесних (соматичних) болячок. До таких відносять: астму, алергії, цукровий діабет, мігрень тощо.

Тобто, у вас у житті проблеми, рішення для яких ви не шукаєте, а просто заплющуєте очі і намагаєтеся про них не думати. Минає деякий час і оці витіснені негаразди нагадують про себе за допомогою головного болю, чи розладу травлення.

Дядько Фрейд казав: «Якщо ми женемо якусь проблему у двері, потім вона, у вигляді симптому хвороб, проникає через вікно».

А Бессель ван дер Колк, психіатр, книгу якого я сумлінно читаю, провів дослідження, в ході якого чудово проілюстровано зв'язок психології та фізіології. Дослідження проводилося над жінками, які в дитинстві пережили інцест та над жінками, життя та дитинство яких цілком нормальне.

Результати показали, що жертви інцесту в дорослому віці набагато схильніші до автоімунних захворювань (це коли імунітет атакує не віруси, а клітини власного організму), чим звичайні люди. Усе через нерівномірний баланс лімфоцитів, які активуються для боротьби зі знайомими загрозами (їх ще називають клітинами пам'яті імунної системи) та лімфоцитами, які зберігаються для нових загроз.

Так от, цих клітин пам'яті непропорційно більше у жертв інцесту і вони завжди напоготові боротися з загрозою, навіть коли такої немає. Це призводить до гіперчутливості імунної системи і невиправданих атак нею власного організму.

Розумієте? Коли в дитинстві з людиною зробили щось незбагненно страшне, то її тіло фізіологічно перебудовується і мова не тільки про вже банальне "Нейронні зв'язки". Мова буквально про клітини.

Такі справи. Відкрити / Коментувати

2022-09-04 13:02:17 Що таке філософія?

Це любов до софії.

Запам‘ятайте, дорогі підписники. Тепер на будь-якій п‘янці, на побаченні з красунею, чи просто в колективі, коли хтось почне про філософію, то ви зможете дати точне визначення. Отримаєте захоплену посмішку дівчини, повагу від друзів, та подумки згадаєте мене.

Філос - з давньогрецької «любов»; софія - «мудрість».

Любов до мудрості, прагнення до неї.

Філософія - це про динаміку, про постійні зміни. Це про життя. Ви обдумуєте, чи правильно вчинили, накричавши на сусіда - ви філософуєте. Вчитесь жити правильно, як і Сократ дві з половиною тисячі років перед вами.

Філософ, це посередній стан між невігласом та мудрецем. Невіглас, як і мудрець, не потребують філософії, їхні знання досконалі. Різниця лише в суб‘єктивності та об‘єктивності.

Софія недосяжна, але вона притягує людей посереднього стану, яким дано усвідомити своє незнання. Софія передається від людини до людини, як вогонь від свічки до свічки і тільки у випадку, коли приймач готовий до сигналу.

Рефлексія не виникає просто так. Любов до софії торкається не всіх. Але після червоної таблетки, синя вже не спрацює. Свою ношу потрібно полюбити, прийняти її. Йти на зустріч. Туди де страшно, пам‘ятаєте?

Сократ розумів це, як ніхто. Він не писав дописів про софію, не писав книжок, та і мудрим себе не вважав. Він знав, що нічого не знає, але намагався дізнатися. Йти до мудрості. Він не був софістом, не був оратором, Сократ лише задавав запитання, вказуючи людям на суперчливі уявлення щодо знань. І його любили за це, та ненавиділи одночасно.

На суді одним з обвинувачень було розбещення молоді.

Сократ не розбещував молодь, він запалював у ній роздуми про власне незнання.

Він прививав їм любов до софії. Відкрити / Коментувати

2022-09-03 20:46:42 Бачили коли-небудь людей зі шрамами від порізів на зовнішній стороні предпліччя?

Коли я був студентом і поводив себе, як ідіот, то жартував, що носії таких порізів не знають, де різати і що робити це потрібно вздовж, а не впоперек

Таке називається self-harm, самопошкодження. Впевнений, що хтось з вас точно таке бачив, але не розумів причин. Так от, до селфхарму людей підштовхує бажання відчути себе живими, або, здебільшого, впоратися з непереборними негативними емоціями.

До селфхарму відносять не тільки порізи, також це об‘їдання, швидка їзда, прийом наркотиків, випивка тощо. Ціль завжди одна - перемкнути увагу, втекти від болісних переживань.

Зазвичай, у нас є набуті стратегії боротьби з негативом: поплакати, поговорити з кимось, подивитися сумне кіно і т.д. Зазвичай, але не завжди. Особливо у випадках, коли дитина не мала змоги отримувати в дитинстві всеосяжну материнську любов. Коли змалку не конектилась з батьками, не переймала їхніх стратегій боротьби, або переймала нездорові.

В такому випадку, щоб перемкнути увагу з емоційного болю - людина завдає собі фізичного. Інколи це ризик життям, як от при швидкій їзді. Та суть незмінна - це не бажання завершити життя самогубством, це бажання позбутися страждань доступними методами. Це крик про допомогу.

Таку допомогу можна надати, розділивши емоції людини, яка самотужки з ними не справляється. Стати опорою, милицями. Зрозуміти, розрадити. Не лякати і соромити. Допомогти їй навчитися розрізняти власні стани і продумати шляхи подолання скрутних моментів.

А згодом і милиці можна буде відкласти. Відкрити / Коментувати

2022-08-31 10:26:47 Привіт, просто хотів нагадати, що сьогодні останній день літа)

Якщо без іронії, то це літо було чудовим. Так - війна, так - багато горя, але якщо бути чесним перед собою, то літо мені сподобалося.

Червень провів у Снятині: багато катався на велосипеді, їв морозиво, прогулюючись містом, а вдома пив ранкове глясе, стоячи в одних трусах посеред саду. Далі повернувся в Київ: нескінченні розмови з друзями, прогулянки Подолом, заходи на Пейзажній алеї, київські балкони. Сходив у соло похід, виставився за свій день народження, поїхав на день народження до друга в Шостку, покупався в Десні, прочитав декілька книжок, виграв донат-конкурс і в мою честь назвали танк.

Гарно.

Сьогодні зранку бігав. Світить сонечко, але вітер вже холодний. Підбирається осінь. Екзистенційна яма, яку неможливо оминути. Вмираю, разом з усім живим. Буду писати щось сумне, не інакше.

А як минуло ваше літо? Відкрити / Коментувати

2022-08-25 12:26:24 Кава - наркотик.

Підсів на каву, коли працював у морі. Найприкольніше те, що не розумів інших, підмахував їх тим, що як це вони п'ють такий несмачний напій, а ще зростає ризик жовтих зубів, коли кава чорна-чорна і без молока. - Ви такі нелогічні, - глузував з них.

Та доля посміялася з мене і я чудово зрозумів своїх колег, коли судно почало здійснювати навколосвітній маршрут, перетинаючи десяток часових поясів за один місяць. Кава - єдине що допомагало боротися з вранішнім бажанням вмерти. З часом вона почала подобатися, як напій. Ще трохи згодом було вже по дві кави на день: зранку американо, а по обіді капучино.

Рейс закінчився, а звичка залишилась. - Я ж кайфую, - думав тоді, а ще усвідомлював, що замінити каву іншим напоєм дуже легко. Ха-ха, яка іронія, курці ж теж постійно стверджують, що можуть припинити в будь-який момент і курять, бо їм подобається. Ще мене тішать люди, які "курять лише по святам". Ніколи, НІКОЛИ не зустрічав тих, у кого б це не переросло в "курю щодня, але можу припинити)".

Не можете.

Усім бажаючим кавоманам пропоную, експерименту заради, відмовитися від кави на тиждень. Лише 7 днів. Гарантую, що дізнаєтеся про себе багато цікавого. Зустрінетеся зі стороною себе, яка буде переконувати, що експеримент невчасний, у вас багато роботи, для чого себе обмежувати і т.д. А ще фізичні зміни у вигляді ранкових позіхань, що триватимуть аж до обіду і дратівливості через відсутність "дози".

Цей допис точно не про те, що себе варто обмежити від усіх земних благ. Проте, я глибоко переконаний у тому, що кофеїн викликає залежність і вона набагато сильніша, чим про це говорять. Ще б, цей продукт другий у світі після нафти по об'єму торгів.

Можливо, колись його переосмислять, як переосмислили кокаїн в колі, чи героїн в аптечних ліках.

Ну а поки, насолоджуйтеся Відкрити / Коментувати

2022-08-23 17:56:23 Пригадуєте свій перший поцілунок?

Мій був на морі. Кінець восьмого класу, мені 14, путівка в Затоку для юних спортсменів-плавців. Старі совкові будиночки, хмари комарів та мілка вода. А ми щасливі. Відсутність батьківського нагляду - завжди велика радість для підлітків.

Підбивали волейбольний м‘яч, стоячи у воді, аж ось підійшли вони. Дівчата з тутешнього табору відпочинку: Люба, Саша та Надя. Попросилися грати з нами.

Після цього вже щодня проводили час на пляжі разом: гра в карти, волейбол, просто розмови. Якимось чином відсіялися інші хлопці і ми тусувалися з ними втрьох. Надя та Саша одразу засимпатизували Івану та Юрі. Я ж бо подобався Любі, але, як завжди, дуже туго це усвідомлював.

Люба була красивою і дуже жвавою. Хоч усе життя моє серце тане виключно в руках чорноволосих красунь, та Люба була світло-русявою. На її обличчі були веснянки і неодмінно красива посмішка. Вона називала мене за прізвищем, ще й так кумедно - російською, адже як і в подруг, батьківщиною для Люби був Білгород-Дністровський.

Ха, пригадую, як ми грали у футбол поміж плавців, а дівчата спостерігали. Я тоді забив декілька голів і відчував себе дуже(дуже!) крутим. Ходив, як роздуте курча і старався не дивитися на Любу. Увагу зірок футболу потрібно спершу заслужити, самі розумієте.

Трохи згодом настав той самий день - ми пішли гуляти ввечері. Хвилювалися з хлопцями і розповідали одне одному, що це вже не вперше, вигадували досвід та ділилися порадами. Ввечері зайшли за дівчатами і далі на пляж. Кумедно було те, що без зайвих слів ми поділилися на парочки і розійшлися метрів на 20. Стався перший поцілунок.

Далі ще декілька таких солодких літніх деньків і нам час їхати. Дівчата прийшли провести. Люба ледь стримує сльози. Залишає мені в подарунок браслет на руку. Я ніяковію, бо нічого не підготував для неї. Сідаємо в автобус. Махаємо рукою у віконечко.

Люба вже не стримує сліз. Відкрити / Коментувати

2022-08-22 21:04:22 Продовжую читати англійською книгу психіатра Бесселя Ван Дер Колка "Тіло усе пам'ятає".

Дуже цікаво. Дуже. Усім адептам наукового підходу до вивчення психологічних травм - обов'язково до прочитання (на жаль, українською поки нема). Автор розповідає про зміни в мозку і тілах людей, що пережили травматичну подію. Інформація підкріплена сканами півкуль, науковими дослідженнями та особистою практикою лікаря.

Спробувати скоротити і розповісти про усе, що в цій книзі - справжня наруга. Тож, тут опишу лише механізм виникнення травми.

Стається подія, яка загрожує життю: аварія, пожежа, війна, по темному провулку на зустріч іде кріповий чувак тощо. Інформація про навколишнє через очі, вуха, ніс та шкіру, потрапляє в мозок(конкретно в таламус), який оцінює, що відбувається і чи все ок. Якщо ні, небезпека справді висока, то мозок вмикає сигнал тривоги, вкидаючи в кров гормони стресу (адреналін/кортизол). Зростає тиск, пришвидшується серцебиття, концентрується зір і ви обираєте одну з реакцій на загрозу - бити або бігти.

Якщо з якихось причин ви не можете реалізувати реакції на серйозну загрозу (ніж ґвалтівника біля вашого горла), то щоб вберегти вас від втрати даху, мозок вимикає/частково глушить діяльність більшості систем організму. Людина втрачає відчуття болю, емоційного навантаження тощо.

Так, жертви зґвалтувань, наприклад, описують, що вони ніби знаходилися не у своєму тілі під час насилля. Біда в тому, що таке екстрене відсторонення від самого себе (дисоціація) накладає відбиток на подальше життя. Травмовані люди втрачають можливість розрізняти емоції, оцінювати ризики та загрози, конектитись з іншими людьми. Скани їхнього мозку свідчать про те, що через роки після травми у них не працюють певні ділянки мозку, або працюють, коли не треба (сигнал тривоги, навіть якщо усе спокійно). Втрачається зв'язок між логікою та емоціями.

Цікаво, що в лікуванні подібних травм застосовується багато підходів: інтеграція та переосмислення досвіду через розмову, "повернення" у власне тіло через спеціальний масаж/йогу, терапія через рух очей, спільні ігри з іншими людьми і багато-багато іншого, про що я поки ще не прочитав.

Хотів коротко. Перепрошую. Відкрити / Коментувати

2022-08-17 11:38:40 Цікаво, як «чорні лебеді» підштовхують людей до того, що й так було ось тут на долоні, прямо перед носом. Здавалося б, що такого у віддаленій роботі? Маєш ноутбук - сиди дома і працюй собі, коли макбуком обзаведешся, можеш і в кав‘ярні стильно сидіти…

І зараз усе так. А до ковіду? До чорного лебедя у вигляді війни? Приходь у офіс, сиди по 8 годин і роби вигляд, що зосереджено працюєш. Ти знаєш, що робиш вигляд, твій бос також знає, і для боса боса це не секрет. Але так спокійніше. Ти тут - під боком, горбишся, руйнуючи свою поясницю.

Зараз усе по-іншому. Я пишу цей допис, сидячи за столоким на терасі місцевого кафе. В столиці чудова погода. Вітерець приємно обдуває волосся на моїх ногах(дівчатам не зрозуміти). Я без ноутбука, бо свою роботу за сьогодні практично зробив. Маю час провітритись, зарядитись перед підходом до власних проєктів.

Хто взагалі придумав восьмигодинний робочий день з однією перервою на обід? Хто вимірював ефективність? Це ж чистої води пережитки минулого, які ми потроху скидуємо завдяки технічному прогресу і непердбачуваним, глобальним проблемам.

Тобто, це не люди сіли і такі: «Ну камон, давайте дозволимо бажаючим працювати з дому, у нас же не завод, плюс вони зможуть паралельно займатися ще чимось, розвиваючи країну та економіку, а взагалі, чому б не дозволити вітру обдувати волосся на їхніх ногах…». Цього не було, натомість прийшов ковід і такий: «Ну що ж…».

Скажу більше, в житті кожного з нас багато очевидних речей, ось тут прямо перед носом. Ми бачимо їх, але нічого не робимо. Знаємо, що треба зробити, але усе чекаємо чорних лебедів.

Можливо, не обов‘язкво чекати? Відкрити / Коментувати

2022-08-14 10:50:35 Так, мабуть, варто зробити закріплене повідомлення з поясненням, що тут відбувається і чому люди, які приходять з Ютубу, читають про грайливу посмішку Ані. Твіттерським пояснювати не треба, вони й так усе розуміють

Неодноразово отримував подібні запитання, а були й ті, хто просто ставив дизлайк і відписувався (огидний прийом).

Що ж, окрім перекладу, дебатів та політики, мене цікавить ще багато-багато областей життя людини і соціуму. Закриту Вечірку створено більше двох років тому і вона жила своє життя спокійно з 30ма підписниками на борту довгий час. Сюди писав і пишу про усе на світі: психологія, філософія, стосунки, сум, радість, однокласників, любов, наркотики тощо.

Поки не збираюся звужувати тематику до чогось конкретного, "брати приціл на певну аудиторію". Поки це все ще арт-хауз, щось справжнє і таке, як воно є. За весь час пошуків, лише двічі наштовхувався на подібні канали, а саме такий стиль, як тут, викликає у мене захоплення. Можна побачити своє відображення у комусь, не десятки масок, які чіпляємо на себе, їдучи на роботу, до друзів, чи на побачення, а щось дійсно справжнє.

Тож, поки мені вдається робити своє життя цікавим, та знаходити в ньому щось нове - закрита вечірка триватиме. Відкрити / Коментувати