Євангеліє від Марка 14, 10-42 В той час Юда Іскаріотський, од | Біблійні розважання Скинії

Євангеліє від Марка 14, 10-42

В той час Юда Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб його видати їм. Почувши це, вони зраділи й обіцяли дати йому гроші. І він шукав, як би його видати у сприятливий час.

Першого дня Опрісноків, коли жертвували Пасху, кажуть до нього учні:
– Де хочеш, щоб ми йшли і приготували тобі їсти Пасху?

Тоді він послав двох із своїх учнів і сказав їм:
– Ідіть у місто; і стріне вас чоловік, що нестиме жбан води; ідіть лишень за ним, і куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає, де моя світлиця, в якій я міг би їсти з моїми учнями Пасху? І він вам покаже велику світлицю, вистелену килимами та готову. Там приготуйте нам.

Учні пішли, прибули до міста й найшли, як він сказав їм, і приготували Пасху.

Як же настав вечір, приходить він з дванадцятьма. І коли вони сиділи за столом та їли, Ісус промовив:
– Істинно кажу вам, один з вас, що їсть зі мною, зрадить мене.

Вони засмутились, і один по одному почали його питати:
– Чи це я ?

Він відповів їм:
– Один з дванадцятьох, що вмачає зі мною руку в миску. Син чоловічий іде, як написано про нього, але горе тому чоловікові, що зрадить Сина чоловічого. Краще було б не родитись чоловікові тому!

І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи:
– Беріть, це моє тіло.

Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі. І сказав їм:
– Це моя кров завіту, що проливається за багатьох. Істинно кажу вам, що не питиму більше від плоду винограду аж по той день, як буду його пити новим в царстві Божім.

І, проспівавши хвалу, вийшли на Оливну гору.

Сказав їм Ісус:
– Усі ви спокуситеся, бо написано: вдарю пастиря, і вівці розбіжаться. Та по моїм воскресінні випереджу вас у Гали леї.

Петро сказав до нього:
– Хоч і всі спокусяться, та не я!

Відповів йому Ісус:
– Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ж ночі, заки півень заспіває двічі, тричі мене відречешся.

Та він ще більше твердив:
– Хоч би мені прийшлося з тобою і вмерти, не відречуся тебе!
І всі говорили так само.

Прийшли вони на місце, що зветься Гетсиманія, і він сказав своїм учням:
– Посидьте тут, поки я помолюся.

І взяв зі собою Петра, Якова та Івана, і його став огортати жах і тривога. Потім сказав до них:
– Душа моя смутна аж до смерти. Лишіться тут і чувайте.

Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися, щоб якщо можливо, минула його ця година. І мовив:
– Авва-Отче, усе тобі можливе: мимонеси від мене цю чашу! Та не, що я хочу, але що ти.

І приходить, і находить їх уві сні, і каже до Петра:
– Симоне, ти спиш? Не міг єси чувати ні однієї години? Чувайте, моліться, щоб не ввійти в спокусу. Дух бо бадьорий, але тіло кволе.

І знову відійшовши, молився та говорив те саме слово. І, вернувшися, знову найшов їх уві сні, очі бо в них були отяжілі й вони не знали, що йому відповісти. Вернувся він утретє й каже їм:
– Усе ще спите і спочиваєте? Годі! Прийшла година: ось Син чоловічий буде виданий у руки грішникам. Уставайте, ходімо! Зрадник мій ось наблизився.