Слизеринка

2022-03-14 08:44:35 Прості відповіді на складні запитання.
Я їх чую у соцмережах і охуїв@ю.

Фраза, яку треба вивчити: «Я в цьому некомпетентний». І повторювати кожного разу, коли тебе питають про речі, в яких ти некомпетентний.

Як же це небезпечно, коли люди, які не мають не те що профільної освіти чи базової практики, а елементарного рісерчу, красномовно висловлюються про складні теми. Коли харизматична блогерка розказує, чому не можна закрити небо над Україною. Або відомий співак пояснює структуру роботи НАТО. Я їх слухаю і по-тихому заздрю тій феєричні впевненості, з якою можна так дзвінко виголошувати несусвітні дурниці.

Я некомпетентна говорити про те, чому НАТО не закриває небо над Україною. Я рісерчу заяви наших дипломатів і політиків. Американських дипломатів і політиків. Німецьких дипломатів і політиків. Я читала Economist і Дзеркало тижня. Я перекладала з різних мов аналіз путінської пропаганди про третю світову через закрите небо.

Завдяки своїй роботі, я слухаю тези профільних інтелектуалів на цю тему щодня. І знаєте що? Я все одно некомпетентна розказати в сторіс, чому це кляте небо не закривають. Усе, на що я здатна, зробити зведення різноманітних заяв на цю тему з нудною спробою відрефлексувати цей геополітичний пиздець. Чому нудною? Бо це те складне питання, на яке нема простої відповіді. Є суперечливі дані, які хєр спростиш до трьох сторіс по 15 секунд.

І про історію. Минулого століття світ довго спостерігав мовчки за злочинами Гітлера, стурбовано запроваджуючи політику умиротворення. Бо боявся Другої Світової. Яку, зрештою, і отримав.

Маячня завжди краще розходиться, бо вона проста і зрозуміла. Вона емоційна і дзвінка. Так було завжди. Але зараз це особливо дратує. Бо іноді треба ущипнуть себе і сказати: «чорт, здається, я не шарю в цьому». І не вдягати маску експерта з побутової дипломатії і геполітики для чайників. Щоб не верзти хуйню про чехів, які вмиратимуть через вимоги українців про закрите небо. Відкрити / Коментувати

2022-03-13 09:58:57 Мій старенький дідусь пережив кілька серцевих нападів. Він повільно мислить і частково втратив пам’ять та здатність концентруватися. Ми бережемо його слабкі нерви і тримаємо подалі від телевізора.

Недавно він поцікавився у родини: «які зараз новини?»
Родичі вирішили, що дідусь має право дізнатися правду. Хоча дуже хвилювались, як старенька немічна людина відреагує:
«Тут такі справи… - сказала його донька, тобто моя мама, - росія відкрито напала на Україну. Війська намагаються оточити Київ. Маріуполь розбомбили. Бомбардують Харків.»

«Та це ж ясно, - відповів дідусь, - а новини які?»

Я виросла у середовищі, де розуміння того, шо сусідній народ ніфіга не братній, було очевидним. Я з дитинства знала про історію заборони української мови, Голодомори, репресії та нищення української інтелігенції.

Доки путін озвіріло «захищав» рускіх в Україні, вигадуючи фантастичні дурниці про ущемльонних, українців в Україні не захищав ніхто. Нас стидили і втихомирювали за найпростіші потреби, які є наслідком нашої української ідентичності. В країні, де десятиліттями панувала експансія російського продукту у всіх сферах, можна було отримати ярлик радикалки за елементарне бажання отримати послугу українською.

Війна добре проявила те, що не всім було очевидно. У хворобливій картині світу кремлівського психопата нема ніякої України. Є одін народ, який пустився берега, але гради і танки його повернуть в родную гавань з гамна і водки. Але путін помилявся. Тому замість поповнення в гавані, отримав поліпшені версії рускіх вань, запаковані в пластикові пакети.

Я знаю, що у багатьох моїх співвітчизників були ілюзії щодо російської братскості. Звідти співчуття до дорнів та інших заробітчан, морґенштерни і дуді в трендах ютюба та упороте небажання вивчити українську. Тепер багаж совкових ілюзій рушив в далечінь у розйобаній каюті руского воєнного корабля.

Мій немічний дідусь дуже ясно і мудро мислить: росія на нас напала - нічого нового.
А тепер до новин: цього разу ми від неї відіб’ємося остаточно. Відкрити / Коментувати

2022-03-12 10:56:56 Алла Пугачова і Максім Галкін днями покинули Росію. Потім заявили: «рано радієте, ми у запланованій відпустці.»

Чекайте, я не йобнулась. Це все ще мій телеграм канал, а не Бульвар Гордона. Я поясню наприкінці, а поки шо:

Ксєнія Собчак рушила до до Стамбула, а звідти в Тель-Авів. «Я лєчу, а нє улєтаю», - заявила вона, заперечивши плітки про еміграцію.

Іван Ургант з родиною вилетів до Ізраїлю. Щойно новина з’явилася у ЗМІ, ведучий написав, що «отпустілі в отпуск, а я возьму і вєрнусь».

У Юрія Дудя остання гео локація в Норвегії. Звідти він пише сповнені прозріння пости про «міру мір». І в красномовні простині про поганого путіна зашиває імперські маячки, мовляв «з большой долєй вєроятності вся ця фігня на Донбасі не сталася б, якби не Росія, але там було багато несправедливого з обох сторін». З обох сторін, блядь!

Кремль відцапує наш півострів. Накачує частину нашої території пропагандою, ряженими бандитами і зброєю. Країна, якій належать ці території роками намагається їх повернути. А потім «прозрєвший» Юрій пише про «несправедливість з обох сторін». Типу «він тебе зґвалтував, але в чому ти була вдягнена?». Я промовчу про попередні висловлювання Дудя, шо «революция достоїнства не то шоб дуже про достоїнство»… Чувак, якого запакують в автозак за 5 хвилин одиночного пікету (на який він засцяв вийти за весь час авторитарного приниження путіна) розказує про наше (!!!) достоїнство. Здуріти можна.

А тепер плавно переходимо до причини, чому я пишу про цей чортів звіринець. Пост Дудя про «несправидливість з обох сторон» лайкає моя колега з ньюзрума. Лайкає популярна в Україні блогерка і письменниця. Лайкає і коментує «спасіба юра» відома українська топ-модель… І я офігіваю. Ці люди сліпі? Не вміють читати? Мешовартість ввійшла в чат?

А тепер до пугачово-урганто-собчаків. Тридцять років українці сиділи на російському культурному продукті. Ділили з ними спільні меми, кайфували від їхніх приколів, споживали їхній контент. Нинішні час показав, шо українці - це люди, які з голими руками йдуть на танки. Нинішній час також показав, шо росіяни - це люди, які мають період масових відпусток у березні. Або рівно тоді, коли психопат і монстр, якого вони плекали 20 років, убиває мирне населення сусідньої країни.
Ні, вони не стоять з плакатами на красній площі. Не розбивають автозаки. Не кричать з кліток у судах. Вони в норвегіях-туреччинах-ізраїлях розказують про мир, гідність і боротьбу з путіним.

Я погано уявляю, шо ще, крім відрази до боягузтва і лицемірства, можуть викликати всі ці дудьострадатєльства. Звьозди, за якими роками впадали мільйони наших людей, не варті і нігтя будь-якої жіночки з банкою консервації в українському райцентрі. Хто там писав «спасіба юра», одумайтесь та відредагуйте: «і сході нахуй». Відкрити / Коментувати

2022-03-11 20:48:31 Мінус ще один російський генерал.

Українські військові ліквідували командувача 29-ї армії РФ генерал-майора Андрєя Колєснікова.

Це не перший російський високопоставлений військовий, якого замочили в Україні. На початку війни загинув заступник командира 41-ї армії генерал-майор Андрєй Суховєцкій. Наступним став ще один заступник командира 41-ї армії – генерал-майор Віталій Ґєрасімов.

І це рівень всієї першої Чеченської війни.

Що це означає
Під час військових дій смерть генералів - це феєричний тактичний пройоб. Вони - ключові люди в ієрархії військові структури. Убивство генерал-майора - це статистична рідкість на фронті, - каже журналіст-розслідувач Bellingcat Христо Ґрозєв. І припускає, що всі недооцінювали рівень хаосу і безалаберності в «другій армії світу».

У жодній із сучасних війн російська армія не зазнавала таких критичних втрат у вищих командних ланках. Відкрити / Коментувати

2022-03-11 20:11:29 Слизеринка pinned «Зриває дах. Від напруги, від новин, від тривоги. Тут ми будемо його латати. Рефлексіями про найважливіше в потоці подій. Книжками, які дають надію. Історіями, які надихають. Сміхом крізь сльози. Ще ніколи Карлсон не був у такому затишку і безпеці. Ласкаво…» Відкрити / Коментувати

2022-03-11 20:11:23 Зриває дах. Від напруги, від новин, від тривоги.
Тут ми будемо його латати. Рефлексіями про найважливіше в потоці подій. Книжками, які дають надію. Історіями, які надихають. Сміхом крізь сльози.
Ще ніколи Карлсон не був у такому затишку і безпеці.
Ласкаво прошу Відкрити / Коментувати

2022-03-10 19:59:38 Channel photo updated Відкрити / Коментувати