Вітаю Протягом життя людина зіштовхується з безліччю пробле | Spartak Subbota

Вітаю

Протягом життя людина зіштовхується з безліччю проблем, вирішує купу задач і бачиться з чималою кількістю людей. Ледь не щодня людина переживає стресові та неприємні ситуації. Тому, психіка починає адаптуватися та застосовувати захисні реакції, щоби знизити ризик негативних і травматичних переживань.

Захисні механізми психіки — несвідомий психологічний механізм, який зменшує занепокоєння, що виникає з неприйнятних або потенційно шкідливих подразників.

Ідея захисних механізмів виходить із психоаналітичної теорії Зигмунда Фрейда. Запропонована ним теорія стверджує, що поведінка, як і захисні механізми, не під свідомим контролем людини. Тож, більшість людей застосовують захисні механізми автоматично, не усвідомлюючи, яку конкретно стратегію вони обрали в даний момент.

Найпоширеніші захисні механізми:

ЗАПЕРЕЧЕННЯ. Відмова прийняти реальність або правду ситуації. Тобто, блокування зовнішніх події або обставини у своїй свідомості, щоб не реагувати на емоційний відгук. Це може служити тимчасовим захистом від непереборних емоцій або ситуацій.
ПРИДУШЕННЯ. Несвідоме блокування негативних, хворобливих чи небезпечних думок, почуттів або спогадів. Придушення допомагає утримати тривожну інформацію від проникнення у свідомість. Проте це не означає, що пригнічені спогади повністю зникають. Вони залишаються та продовжують впливати на поведінку.
ПРОЕКЦІЯ. Приписування власних негативних думок, почуттів або імпульсів іншим. Це дозволяє людині дистанціюватися від тих аспектів себе, які важко прийняти.
ВИТІСНЕННЯ. Перенаправлення сильних емоцій або імпульсів з їх початкового джерела до менш загрозливої ​​або більш прийнятної цілі. Наприклад, вираження гніву на колегу, а не на начальника. Це дозволяє задовольнити потребу в реакції, але при цьому без ризику отримати значні наслідки.
СУБЛІМАЦІЯ. Спрямування неприйнятних імпульсів або емоцій на соціально прийнятну діяльність, що призводить до трансформації негативної енергії в конструктивні або продуктивні дії. Цей тип захисного механізму можна вважати позитивною стратегією.
РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ. Створення логічних та розумних пояснень поведінки або подій, які в іншому випадку можуть бути неприйнятними або тривожними. Це допомагає людям виправдовувати дії, які інакше могли б вважатися ірраціональними, а також, дозволяє почуватися комфортно при ухваленні рішення, навіть якщо у глибині душі є розуміння, що воно неправильне.
РЕГРЕСІЯ. Повернення до більш ранньої стадії психологічного розвитку перед лицем стресу. Наприклад, щоб позбутися тривожності, пов'язаної з кризою середнього віку, дорослі люди регресують і починають демонструвати підліткові моделі поведінки: безвідповідальна поведінка, обирають молодших сексуальних партнерів, уникають повсякденної діяльності.
Цей тип захисного механізму може бути найбільш очевидним у дітей.
ІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЯ. Уникнення емоцій шляхом зосередження на інтелектуальних аспектах або абстрактних поняттях. Це дозволяє людям дистанціюватися від емоційного впливу ситуації.
ГУМОР. Використання гумору для подолання стресу чи складних ситуацій. Це може служити механізмом захисту, забезпечуючи психологічну дистанцію від стресора.
ЗАХИСНЕ ФАНТАЗУВАННЯ. Механізм психологічного захисту, що створює уявну дійсність, у якій реалізується те, чого не відбувається в реальному житті.

Загалом, механізми захисту психіки важливі та відіграють корисну роль, захищаючи від стресу та забезпечуючи здоровий вихід емоціям. Однак, надмірна залежність від них може завадити психологічному благополуччю.