2022-04-18 07:18:22
Гумор зараз багато кого дратує. Так, я розумію. Іноді гумор сприймається як знущання, і може й правильно зчитується його структура в даний момент, бо елемент знущання тут дійсно присутній. Але знущання це виключно над собою, над своїми емоціями, які зараз треба активно розсіювати, давати їм свободу, але бажано - не дати їм деструктивний вихід. Іноді (не у всіх так), коли емоції розгулюються й починають творити хаос - їх треба якнайшвидше прибивати. Так як я не бухаю (не завжди так було, гг, але вже більше року категорично не вживаю ніякий алкоголь ні в яких дозах) і не експерементую з наркотиками, у мене роль деструктивних "приятелів", які вчать дурному, грають власні емоції. Гумор нейтралізує. Гумор поглинає доволі притомний шматок дурної ейфорії, й призводить до логічного емоційного виснаження. Потім провалюєшся в холодну пустоту, але то якраз той випадок, коли пустота зцілює, дає сили, охолоджує дурну голову. Зараз можна дозволяти собі всі емоції, навіть більше: зараз ТРЕБА дозволяти собі всі емоції, щоб не зависнути потім у душевних (та й у фізичних) хворобах, коли почнуться відкати в стані спокою. Але це як з авокадо: можна покласти його дозрівати на підвіконні, а можна перетримати, поки воно не згниє к чортовій матері. (А можна в АТБ зразу купити гниле, й посміятися з того, який ти, Льоня, лох педальний, краще б цибулину купив).
Тут немає ніякої містики та езотерики, це все наша анатомія та фізіологія: агресія, злість, зрив, стрес - це суцільне судорожне скорочення всіх механізмів у системах організму, така собі "гіпоксія всього й зразу". Звідси хронічні хвороби, які починаються з дуже яскравого загострення. Ми не винні в цьому, але організм реагує лише так Єдине, що ми можемо зробити - розблокувати себе з мінімальними втратами. Когось рятують крик, сльози, а мене - гумор.
Я думаю, що кожен з нас колись казав собі: "От вийти б у поле й закричати на повні груди, щоб стало легше". Зараз ми всі на одному полі, то ж кричіть. Кричіть різними голосами на різний лад, коли вам того хочеться. Як умієте - так і кричіть. Зараз кожен з нас має на це право й не має, на жаль, іншого вибору, іншого більш притомного виходу. Покричіть зараз, щоб потім, коли прийде мир, ви могли спати, вільно дихати, жити. Я кричу оцим йобнутим гумором, нейтралізуючи чисту агресію, яка мене вбиває. І вибачте мене за ці дурнуваті віршики й меми. Це не від шаленої радості та щастя, і не для того, щоб когось обезцінити.
І нагадаю, що Пісько не претендує ні на які літературні лаври, не збирається творити літературну кар'єру та лізти в тенета слави) Льоня - не понторіз і не хайпожор, він просто існує для тих, хто в нього вірить. У нього й так все заєбісь на літературному фронті, конкурентів нема)). Обіймаю. Ми переможемо. Вірніше - ми вже перемогли, лишилося просто ще рашистьке гівно з наших земель прибрати, а це зазвичай трішки більше займає часу. Але ми й тут справимося, бо гуртом легше рашистську пошесть витравлювати.
366 viewsedited 04:18
Л
