2022-06-27 12:13:16
Приходиш у літературний ганделик, переживаєш, що ти там єдиний - йобаний селюк серед високої інтелігенції, з якого зараз усі почнуть сміятися, тикати пальцем, й запитувати, де в слові латте ставиться наголос. А вже через секунду чуєш, як поетеса Інга Дупло називає салат - "хрююючєєво", а романіст Йосиф Будяк лиже сраку письменнику Журавльову, в якого є связі в багатьох редакціях, і каже йому: "Пане Журавльов, ви геній, я проковтнув вашу книгу за один вечір". І той дивиться на нього, як на шматок гівна, бо ніякої книги Журавльов ще не видав, він тільки з редакціями десятий рік замазує, гроші їм носе, а до письма Журавльов не занадто охочій. А потім ще одному поету недолили пива на пів пальця, то влаштував шкандаль, хотів собі демонстративно різати вени. А двоє верлібрістів попиздилися через піцу в целофані, яку бармен і так не дуже хотів розігрівати, бо вони принесли її з собою зі студентської столовки (вона там 6.90, а скрізь - 10.50). Коли все таки вмовили бармена й той став розігрівати - верлбрист Л. почав ділити в умі, скільки йому винен верлібрист Д., бо Л. купляв. Але вони ж гуманітарії, поділити не змогли, тому почали пиздитися. Бармен розігрів ту піцу й викинув собаці. А коли прийшла моя черга виступати - я сказав, що гидую тут навіть дихати одним повітрям з цією бидлотою, то зібрав свої манатки й поїхав на вокзал, надихатися красивими звичайними людьми, від світу сього.
678 views09:13