Левонід Пісько (дитячий письменник)

2022-07-09 08:34:23 Жадан - це така наша Вєра Полозкова, яка пише по емоційному забарвленню точно таку ж пиздочухальну менструальну хуйню, яку потім копіюють деякі українські сучасні поетки, що хуй від пальця не відрізниш, але єдине, в чому Жадан на голову вище Полозкової: він мудро обирає собі друзів, і ще ніде не зашкварився, а навпаки - навіть майстерно розшкварює тих, хто міг би по дурості влетіти в якусь антипатріотичну залупу. Але дивишся, що якийсь поц з Жаданом в тьорочках, і зразу якось на підсвідомості розумієш, що там все ок, все замазано. Відкрити / Коментувати

2022-07-09 08:11:04 Зараз би нагодувати едіка боякова смаженою салакою по самі брови, а потім ганяти мокрою хворостиною по азовському морю, щоб ходила, дура, як Ісус Христос, і ні разу не нявкнула, що глибоко. Відкрити / Коментувати

2022-07-09 07:54:37 Як казав один: біда не в тому, що старе ватне пердло - Боря Херсонський не зміг стати патріотом України. Біда в тому, що він досі намагається. Відкрити / Коментувати

2022-07-09 07:42:02 Якби в нас дійсно в Україні був нацизм, то зараз би ми телемостірувалися в Маріуполь, і колективно виїбали б вашого едіка боякова в сраку триколорною кочергою, а бикова б спробували розірвати на тисячолітніх закарпатських дубах. Але, як бачите, шваркається та пиздота по Україні, і волосинки ще ніхто не висмикнув із тих уїбанів. Ти диви, які вперті й намахані бляді, сунуть і сунуть сюди, наче гамном помазано. Що ж, вся надія на те, що бояков - само вдавиться маріупольською камбалою, а бикову хтось просто дасть виховної пизди на районі за те, що штани прим'яті на матні, і легенько поляскає по кнурячим щокам. Зільбельтрудам цього достатньо, щоб обісратися й надалі сидіти вдома. Ну а тим, хто запрошує в гості боякових/зільбельтрудово-бикових - по воєнному часу має бути особливий бонус. Відкрити / Коментувати

2022-07-07 21:14:10 Їздив у район, зустрів біля Фори директора школи - Свистоплясова. Схуд, посунувся, бо вирішив таки стати патріотом 30-го червня. Тепер не знає, з чого почати нову книгу свого життя. В церкву не взяли, бо виглядає дуже вже змучено, не внушає радості царства земного. Навіть і небесного. Каже, що портрет Януковича вже зі стіни кабінету зняв, але й Зеленського ще не повісив. Питаю, чи був у його портрет Порошенка? Каже, що повисів трохи й рамка репнула. Віддав завхозу реставрірувать, а той пропив комусь.
- ти, Васильович, - кажу йому, - не балуйся, а то зовсім так до ручки дійдеш. Руські прийдуть гауляйтером тебе призначати - а в тебе вже й голова на тонкій шиї не тримається.
- а чого мене?, - питає.
- ну ти ж у нас умний на весь район, при всіх партіях прижився, всі портрети перевішав у кабінеті.
- та мо' й умніші за мене є, - каже Васильович, а сам так у очі з надією заглядає, аби я не назвав когось умнішого.
- та наче нема, - кажу.
То він розрум'янився, плечі розправив, аж горба випрямив на спині. А потім якось так знітився, наче щось згадав, стаканчик з-під кави зім'яв і каже: "Йди собі, Льоня, куди йшов. З богом". І наче прямо на очах кілограми три скинув. А я ще зайшов у ремонт взуття, забрав Марічкіни педалі, бо вже так доблядувалась, що з каблуків одні гвіздки стирчали. Відкрити / Коментувати

2022-07-07 19:47:29 Відкрити / Коментувати

2022-07-06 23:45:47 Як душевно починався цей канал. Навіть жалкую, що виріс професійно в літературному ремеслі Відкрити / Коментувати

2022-07-06 23:28:04 Мало не забув, що сьогодні - ніч на Івана Купала. Гарний день. Минулого року ми з Марічкою ходили в ліс, шукати цвіт папороті. Знайшли лісапету якоїсь старої поторочі, яка прив'язала її до дерева, а сама пішла ягоди пиздить у лісничестві. Пригнали домів, пофарбували з дідом в кислотно-помаранчевий колір, і дід ще по-німецьки на рамі там написав усяке, щоб виглядало по-заграничному. Тепер та лісапета світиться в темноті, вже не проїбеш. Подарував Марічці на 8 березня, як трофей нашої спільної, майже сімейної походеньки. Але вона, правда, після того ще з двома тягалась, то назад забрав. Поки в мене в сараї стоїть, до кращих часів Марічкиного статевого постоянства. Відкрити / Коментувати

2022-07-06 23:02:40 Найбільше люблю, коли хтось відписується з пабліку. Беру ім'я на карандашик, і виписую в свій потаємний список - "Незламні, але опіздюлені". Настойчиві люди, які по другому-третьому разу відписуються/підписуються, вже цю хуйню просікли, то перед тим як відписуватися, перейменовують свій акаунт. Ставлять якусь закарлючку, замість імені, й думають, що наїбали долю. Хехе, хуй там плавав. Відкрити / Коментувати

2022-07-06 22:33:56 Отримав імейл від дитячого журналу "Пес Драндулес": "Доброго дня. У нас в редакції не вистачає україномовних дитячих письменників і поетів. Хотіли б запросити вас, та ознайомившись із вашими віршами, не знайшли жодної хрестоматійної дитячої поезії. Пришліть нам своє поетичне "портфоліо", і ми опрацюємо на нараді вашу кандидатуру". Послав їм фотографію, де наш собака Байстрюк намагається вилізти на козу Барбару, щоб її виєбать, та й піду вже вікна зачиняти, бо знову по всій Конотопщині з Попівського заводу гамном смердить. Відкрити / Коментувати