Жований Кріт

2020-05-25 02:06:48 Відкрити / Коментувати

2020-05-25 01:53:42 Забанили на фейсбуці без пояснення причин, при логіні не дає доступу навіть до налаштувань (тобто, не можу включити відображення, коли сам себе тегатиму з іншого аку - звісно ж, цю функцію я відключав)

Є підозра, що це за критику карантину, уряду і зекоманди. Більше нічого "контраверсійного" останнім часом не писав. Відкрити / Коментувати

2020-03-17 23:11:07 Навіть коли замкнений вдома, в місті, у власній країні, треба вірити, що нові подорожі будуть. В інші міста, а колись на інші планети. Ми - не українці, не росіяни, не папуаси, не французи, ми - це людство. Ми - життя у Всесвіті. Ми - це протидія ентропії. Відкрити / Коментувати

2019-09-25 09:23:37 #смисл_жизні Відкрити / Коментувати

2019-07-01 20:47:15 Відкрити / Коментувати

2019-07-01 20:46:43 Відкрити / Коментувати

2019-07-01 20:46:27 Коли розумієш, що твоя тушка здатна на дофіга всього, але без страждання ніяк не обійтися - ось такі враження від дебютної участі на #GorganyRace2019.

В туристичних змаганнях такого рівня жодного разу не бігав, хоч в житті пробував багато чого. Але якось хотілось спробувати, а тут Жанна шукала напарника в класі “Спринт”, і я погодився. Був ще і клас “Вело”, але набагато хардкорніше, тож поки так.

Можна повзти вгору через бурелом, можна добу не спати, можна пройти овер 70 кілометрів (а може й більше, страву не включав) майже без відпочинку, можна набрати і скинути пекельний кілометраж висоти, можна заблукати в хащах, йти по болоту і падати на слизькому камінні, але не можна просто так взяти і подолати цю дистанцію :). Йопта, це набагато більше, ніж в деяких багатоденних походах проходиться. А ще й по Горганах, горах із юзерфрендлі рельєфом (насправді, ні). Десь на середині дистанції, уже вночі, почало вирубати, але потім поїв і закинув кофеїну, до світанку уже відкрилось друге (третє, четверте...) дихання і на фініші здавалося, що можна було б взяти і невзяті 2 КП - але часу тоді б уже не залишилось.

В цьому мінливому морі буттєвих форм, в якому ми всі живемо, мені, вочевидь, дісталось досить міцне тіло. Не знищив роками юнацького алкоголізму, неправильного харчування і бомжування по різних країнах. Але якийсь ліміт витривалості є, і його вдалося нащупати - коли перевантажуєш коліна, усі м’язи ніг і навіть мозок. Далі уже починається (напів)професійний-(напів)любительський спорт, всякі гелі, дієта, регулярні тренування, спортхарч і правильний добір спорядження за 100500 грошей. Занадто радикально. Але щось з цього може й варто дослідити ретельніше :). Як для перших Горганських перегонів, 13 місце - непогано. Чи захочу таке наступного року? Хочеться зараз сказати “ніколи знову”, але ці дивні несмачні наркотики можуть виявитись адиктивними :) #gorganyrace #gorganyrace2019 #карпати Відкрити / Коментувати

2019-05-04 09:58:52 https://www.bbc.com/ukrainian/vert-tra-47171317?fbclid=IwAR3sEVOWgv5VkACkP-1repkYnnhgNqpbujF_GBD25lrjGXhD6J-oRYXF_To Відкрити / Коментувати

2019-04-26 17:24:19 В Рудому лісі ростуть не лише поганки, і ходить там не лише Смерть (див. останній вірш Ліни Костенко). А ще й деякі особи, котрі "порушують вимоги радіаційної безпеки" :).

Мій батько, Сергій Омелянович Богаченко-Мішевський, був ліквідатором, їхній КиївДІПРОТранс (інженерно-проектувальний НДІ) відправили після аварії проектувати якусь дорогу від Зеленого Мису (тимчасового поселення ліквідаторів біля Страхолісся), це все, що мені відомо про його роботу. Розповідав історію, що якийсь молодий хлопець їв абрикоси з дерева десь там, батько йому ще сказав, що мабуть він дурак.

Якихось серйозних проблем Сергій Омелянович не мав 11 років, але потім захворів на рак і помер. Співробітник сказав, що всіх інших з їхньої установи, із тих хто їздив, також вже немає в живих. Лікарі записали хибну причину смерті в свідоцтво - як я зрозумів потім, це поширена практика, щоб держава не платила сім'ї ліквідатора компенсацію, передбачену законом. Втім, тоді це було не важливо.

Із дитинства і далі мене супроводжували радіофобні міфи і забобони українського народу - всі ці "стронцій в кістках", "ніхто не здоровий після Чорнобиля" і т.д.

Чорнобильська зона не цікавила мене майже ніяк аж до 2015 року, а потім я погодився на пропозицію прогулятися із знайомими до Прип'яті і назад....

Кожен похід - це набір якихось дивних вражень, флешбеків, образів із сюрреалістичного кіно.

Ось гриби ростуть біля Чистогалівки, білі, їх дуже багато, ніколи стільки не бачив. Ось скелет величезної риби на березі пересохлого ставу-охолоджувача. Ось світяться вогні фільтрувальної станції, коли ти йдеш нічною безлюдною вулицею Прип'яті. Ось п'ятилітрова баклажка чистої води, дбайливо залишена ніби саме для мене в дерев'яній церкві Красного. Ось якийсь іноземець шумить на даху шістнадцятиповерхівки, в якій ти спиш вдень на старому, але збереженому дивані - hello world, I'm here!!! А ось світанок на залізничному мості. І, звісно, ночівля в недобудованому 5 реакторі.

Субкультура "сталкерства" обійшла мене боком, я не надто спілкуюсь з іншими нелегальними туристами. Ходжу нечасто, раз на рік приблизно. Маю ідею колись сплавитись на човні по всьому "зонівському" руслу Ужа. Пробігти по Зоні марафон (сам собі організатор і єдиний учасник). Пожити в одному із сіл місяць чи більше....

Привіт всім поціновувачам Чорнобильської зони, коротше кажучи. Відкрити / Коментувати