Так пише душа

2021-07-03 12:16:21 ​​Ну привіт, мій коханий ніхто
Як живеш, де ти ходиш, блукаєш
Де купив це прекрасне пальто ?
Скільки мов іноземних вже знаєш?
Ти десь там, а я тут у пітьмі
Все мандрую чужими світами
І питаю все: варто чи ні ?
Називати людей кораблями
Ненавидіти твоє ім'я
І стирати уявну межу
Підійди і тихенько дивись
А я все вже сама розкажу
Ти тримаєш руками горло
Не торкаючись пальцями тіла
Чогось мучиш мене так довго
Й не кажи, що сама так хотіла
Чи живий ти ще, ходиш, блукаєш
І чи носиш те кляте пальто?
Серце шалено вбивається, знаєш
Знаєш, мені ще не всеодно

Гринів Марта Відкрити / Коментувати

2021-06-29 21:40:41 ​​цей червень як вирок для тЕбе і мЕне
як доказ що можна дійти до мети
і кров, що бурхливо пульсує по венах
несе вже щось більше ніж просто "я-ти"

цей червень як поділ на до і на після
як світло в безмежних тунелях пітьми
маячать знамена і точаться вістря
боротися й далі щоб зватися "ми"

dmitropoet Відкрити / Коментувати

2021-06-25 20:25:19 ​​Ти ніколи не будеш такою, якою тебе хочуть бачити інші
Ти завжди будеш дурною для тих, хто вміє писати вірші
Ти завжди будеш сліпою, для тих хто «по номерах» навчивсь малювати
Ти завжди будеш глухою, для тих, хто на гітарі уміє грати
Ти завжди незграбна , стаючи на підбори,
Бо всі ж в нас моделі з обкладинки VoGue
Ти завжди нахабна на всіх буржуазних зборах,
Бо не знаєш усіх французьких зірок.
Ти не вмієш робити шпагат, не танцюєш самбу,
Не уявляєш як виглядає агат, не зможеш спроектувати дамбу
Для тебе чужим є слово «АйТі»
Ти геть не знайома із фотошопом,
Ти навіть не граєш у фрізбі і жодного разу не їздила автостопом. ..
Та хіба це важливо, хіба в цьому сенс?
Не стань в’язнем свого Бухенвальда!
Бо ж навколо давно вже не декаденс,
Прошу, не чини як Доріан Оскара Вальда

Ілона Мартинець Відкрити / Коментувати

2021-04-18 14:32:37 ​​я заплуталась в способах жити
і в засадах всіх вірних основ,
тут – любити, а тут – не любити,
тут чекати й не вірити знов

дуже важко зійти з дороги
і потрапити до бездоріжь,
там де ріки – суцільні пороги,
а за спиною заздрісний ніж

все приємне завжди швидкоплинне,
все погане – у серці, мов сталь,
і платити за щастя хвилинне
може тільки моя печаль

це, здається, лише формальність,
що існує в моїй голові,
але в цьому і є геніальність
усього прожиття на землі

будувати плани не варто,
всі вони розбиваються вщент,
мрія ж дихає тим азартом,
що підштовхує йти вперед

де не глянеш – якась перепона,
і проблема – це кожен з нас,
на словах обійшли всі закони,
залишивши лиш обривки фраз

я не прагну шукати рамки
серед ласих суцільних меж,
поваліть усі вежі і замки,
бо на небо все це не візьмеш

залишіть лише спокій і спогад
й задоволені тихі думки
про всіх тих хто зі мною поряд
як ішов, так і буде іти
J. F. Відкрити / Коментувати

2021-04-13 17:26:47 ​​​​А знаєш, мам, мені здається
Немає в світі злих людей,
Є ті, що долею розбиті,
Є ті, що не знайшли дверей.
Є ті, що віру загубили
Чи душу втратили колись,
Є ті, кого раніше вбили,
Є ті, хто ще не бачив сліз...
Зневірених багато в світі,
І безліч втомлених людей
Є ті, які хотіли жити,
Та не знайшли в житті ідей.
Є ті, що втратили довіру,
Що загубились між брехні,
Чи подались шукати долі
Й життя прожили на війні.
Є люди, що забули совість,
Є люди, що забули страх
А є звичайні перехожі,
А в їх серцях панує крах.
Та їх усі вважають злими,
Їм кожен в душу наплює
Але ж вони - не є злі люди
В них, мабуть, також серце є...

Галина Кізілова Відкрити / Коментувати

2021-04-10 11:42:00 Відкрити / Коментувати

2021-04-09 15:33:03 ​​Той чоловік, що іноді спить зі мною,
ходить в легкому светрі і темній куртці,
без рукавиць і з голою головою,
навіть взимку в міста безжальній пустці
почувається добре, як під водою.
Той чоловік ламається дуже рідко.
Каже тоді: зсередини я вже гнилий, зелений,
мертвий, як гриб. Не торкайся до мене, рибко.
Він розпихає дріб’язок по кишенях,
часом зі мною він, й спить потім міцно й глибоко –
так само, як коли спить без мене.
Той чоловік ніби давно переїв цих дослідів,
Експедицій за межі себе і межі серця,
І за будь-які інші межі. Але найкраще він спить вже вдосвіта,
І уві сні сміється,
Ніби говорить – все, що стається із нами – найсвітліші, безцінні досвіди,
Допоки стається, допоки все ще стається.

Катерина Бабкіна Відкрити / Коментувати

2021-04-02 19:39:09 Відкрити / Коментувати

2021-03-30 21:27:06 ​​В тобі тисячі слів
І мільйони пауз.
Океани натхнення
І моря без назв.
В тобі мінімум «ні»
І максимум стверджень.
Ти буваєш за планом,
Часто - без попереджень.
В тобі ніжності крихти
І пристрасті сила.
Випиваєш до дна -
І даруєш крила.
В тобі чесності глиба,
Ти - над прірвою каверз.
В тобі тисячі слів
І мільйони пауз...

Ох. Дана Відкрити / Коментувати

2021-03-01 14:46:57 цей лютий - немов дорога, якою я йду до себе Відкрити / Коментувати