2021-04-14 19:14:03
День посвяти ножів
На минулий День народження мені подарували подарунок — шаблю. В цьому плані можу назвати себе певним естетом, адже ще з фронту маю особливу повагу до білої зброї. І за славетною козацькою традицією, кожне лезо має бути освячене, аби не підвести у найвідповідальніший момент.
Від XVIII століття в українців є одне сакральне місце, в якому належить святити шаблі. Одна тільки його назва навіює на ворогів страху.
Ім'я йому — Холодний Яр.
Йшов 1768 рік. Росія ліквідувала залишки гетьманської державності, скоро від меча Катерини ІІ впаде Січ. Козаки, яких в усі часи в Україні було вдосталь, не стали миритись з таким ладом: то тут, то там вибухали локальні повстання. Але всі вони були лише передвісником бурі, якої не знали від часів батька Хмеля.
Пожежа народного повстання почалась у Мотронинському монастирі, що неподалік від Чигирина. Там зустрілись двоє ватажків, яким більше від інших було нестерпне польське та московське панування. І коли під їх знамена стало достатньо селян та мандрівних вояків, вони почали діяти.
Не можна сказати напевне, коли почався виступ гайдамаків. Відомо лишень, що саме цього дня, 14 квітня, у Холодному Яру біля 1100-річного дуба вони освятили свої ножі, які найменували колії. Тим ножам судилося порізати не одного польського та московського окупанта. Від тих ножів і пішла назва повстання, при згадці якого у поляків досі стається епілептичний припадок.
У чому сенс повстання, яке провалилося? Коліївщина стала куди більше, ніж черговим народним виступом. Вона стала символом, який на довгі роки закарбував у свідомості українців героїчний образ повстанця. У наш час напишуть чудову пісню, в якій лунають такі рядки:
"
Я був сотником у Залізняка.
В гайдамацьких загонах гартувалась рука.
Від безсилої люті йшли до бою ми знов.
Я був повстанцем, за правду лив кров."
Вони повстали. Повстали ми. Повстане й Україна.
Сергій Тамарін
1.9K views16:14
Т
