2022-07-13 13:57:04
Ми стаємо свідками згасання і переродження добровольчого руху, яким ми будемо його пам‘ятати.Народжені століттями тому, усучаснені полум’ям 2014-го, добробати підкорилися стихії, якій не може чинити спротив ніхто — стихії часу і його вимог.
Нинішня війна вимагає наявність професійної, структурізованої, регулярної і постійної армії на службі у нації. Добровольчим підрозділам не лишається нічого, окрім як встати під знамена цієї армії.
Я бачив останній етап цього шляху. Я бачив виняткові метаморфози, які супроводжували цей шлях. Істинно, я можу засвідчити — ультиматум сучасності вбив дещо легендарне, дещо складне, жорстоке, хиже, але настільки художньо-поетичне.
Я бачив, як старий командир, завернувшись у прогіркле діряве пальто, неодмінно із цигаркою в зубах, під накриттям ворожої арти, завозив на нуль такий необхідний БК, розсікаючи простір шаленою швидкістю свого квадроциклу.
Я бачив, як єдиний фактор стійкості, що не дозволяв взводу покинути позиції, був у наявності поруч кількох старих дідів-правосєків.
Я бачив, як закон порушувався задля справедливості. Як «махновщіна» перемагала статути. Як безрасуддність рятувала перемогу.
Я бачив, як замість наказу звучало прохання, і не було жодної людини, яка би не мріяла це прохання виконати.
Я бачив все це і у ЗСУ. Але будь-яка ложка бюрократії здатна замутнити океан слави.
Це — одна сторона колись великого Добровольчого руху. Є і інша.
Але хто про неї згадає?
ТОРКВЕМАДА
76 views10:57