2022-05-08 12:39:24
Сидимо під Дніпровським вокзалом. Вечір, тиша, весна.
Підбігають троє.
«Чуєте, чуєте, хлопці, а ви не голодні?»Негативна відповідь. Троє не вщухають.
«Ну як не голодні, то чаю поп’єте! Як не чаю, то спати покладемо, зігріємо, в нас навіть тістечка є! Хлопці, гайда з нами!»Намагаємося «пропєтлять». Не спрацьовує, троє хапають наші пожитки і буквально на руках несуть «туди».
З’ясовуємо, що опинилися у волонтерському центрі. Навкруги військові, літні люди, діти. А над ними бігають шалені волонтери з чаєм, тільки-но приготовленим борщем, тістечками різних видів і фактур, і чорт-зна з чим ще.
На вокзалі швидко «зникають» військові, які дивовижним чином з‘являються тут.
При необхідності можна поспати, скільки треба, отримати одяг, їжу з собою, квитки на поїзд, кишенькові гроші. Добре, що в нас все є.
Ледве помітно посміхаюся, попиваючи чай із меліси.
Цю країну не перемогти!
ТОРКВЕМАДА
2.5K viewsedited 09:39