Реекспорт смислу · 2 З «в’язниці» вийшли. А що за «вечірка» — | Прим. пер.

Реекспорт смислу · 2

З «в’язниці» вийшли. А що за «вечірка» — a dinner party, — на яку прийшов Лаврентій Берія, нарком внутрішніх справ?

У слово «вечірка» вбудований обертон «розвага». Яка розвага відбувається на Луб’янці? І тут треба згадати стиль життя і роботи радянського керівництва. Його описано в багатьох спогадах (наприклад, киянин Віктор Некрасов, лауреат Сталінської премії, цікаво розповів, що таке випивати з дияволом).

На дачі або десь у кабінеті в наркоматі під ніч збирається начальство — вечеряє, випиває і заразом вирішує державні справи, казнит и милует. Без розваг не обходилося: наприклад, Сталін заставляв Хрущова, першого секретаря ЦК КП(б)У, танцювати гопак. І це не екзотичний епізод епохи, не програма вихідного дня, а модус операнді цих людей — вони так жили.

Наш автор — професіонал. Він усю цю русскую народную кафку знає, тому й уживає прикметник bizarre — a bizarre dinner party. (Завважте вибір прикметника, він потрібен, щоб передати незвичність таких dinner parties, подібного в історичному світі західного читача немає). Чи можна назвати таке «вечіркою»? Гостей туди викликали частіше, ніж запрошували. Що вам каже історико-філологічне чуття?

Весь цей англійський слововжиток призначений для англійського, не для українського читача. Ну що, здавалося б, слова. Але якщо ми перекладаємо тільки їх, можуть виникати побічні смислові ефекти. Краще перепакувати їх у слова та голос.

І тоді «дивна вечірка у Луб’янській в’язниці» стане, скажімо, «гротескною вечерею на Луб’янці» [під час якої Берія щось там сказав]. Такий переклад історично й стилістично акуратніший.

Зверніть увагу, звідки він узявся. Ми видобули його не зі слів, які вживає автор, а з контексту, до якого ведуть ці слова. Різниця принципова. Зрозумівши її, перекладач називає Карла Маркса «вождем світового пролетаріату», а не «лідером», хоч в оригіналі справді написано the leader.

Він розбирає оригінал на смислові атоми і перестворює його — збирає за авторськими кресленнями свою конструкцію, вдихає в неї дух оригіналу — його запах, сміх і сльози. Він бачить те, на що дивиться. Грає композитора, а не переписує ноти іншим почерком.

*
Це були нотатки до книжки з алітерованою назвою «Прим. пер. Параграфи про практичний переклад», яку дорога редакція потихеньку дописує.

#пропереклад