Мій будинок стоїть поруч з якоюсь протестантською церквою, чи то свідки Єгови чи то адвентисти сьомого дня — на фасаді не написано. При старому режимі там був овочевий магазин «Дари Поділля». Двадцять років підприємливі христопродавці по метру відкушували собі трохи Вінниці — заходили парканом на тротуар, влаштували парковку, серйозно розширили колишній магазин притворами.
Колись я зробив фотографію із серії Adidas. Impossible is Nothing.
До війни вони регулярно обходили район, проповідуючи Христа, навіть субота на заваді не ставала. Видно, це службовий обов’язок абощо. Спастися самим їм мало, їм неодмінно треба спасти ще й мене пропащого.
Так от, в юдейській релігії є риса, яка викликає у мене глибоку симпатію. Це повна відсутність прозелітизму, тобто бажання навернути в свою віру інших. Хоч раз у ваші двері постукав ребе і запропонував поговорити про Господа нашого Саваофа?
