2022-07-27 16:16:00
Кондрат Святослав, фан Ultras Stanislawiw ("Прикарпаття", Івано-Франківськ") Кішка kondrat_sv:
«Для мене, як і для всієї України, війна почалась ще 2014, але я тоді тільки закінчував школу.
Тому вперше потрапив на війну тільки через три роки. Тоді з хлопцями були в Широкіно. І саме там зрозумів, що рано чи пізно, бойові дії стануть повномасштабними - це лише питання часу.
24 лютого війна застала мене у Польщі, але вже на вечір того ж дня я дістався України. А на ранок наступного дня я вирушив на оборону столиці.
Там виконував бойові задачі в Ірпені, Гостомелі та Пущі-Водиці. Дуже прикро, але саме в Гостомелі, ми втратили командира нашої групи.
Після успішної деокупації Київщини, ми перейшли на південь, зараз - майже в Херсоні. На півдні мене трошки пом’яла ворожа арта, поклали до військового шпиталю. Лікарі наполягали на комісуванні, довелось проводити свою “Спеціальну військову операцію”. Далі я знову повернувся до побратимів, адже ми ще не перемогли.
Працюємо, як універсальні солдати: задіяні в розвідці, аеророзвідці та мінометній справі. Самі шукаємо цілі і самі їх зустрічаємо на гостинній та вільній Українській Землі.
Після війни хочу й надалі рвати голос на секторі за своє улюблене “Прикарпаття” та влаштовувати невеличкі піротехнічні дискотеки))
А ще - дуже хочу в гори. Наодинці повештатись з важким рюкзаком десь в районі Сивулі. Влаштувати таке-собі духовне перезавантаження. Бо, якщо чесно, набридли ті степи.
Хоч встиг вже тут і облаштуватися: в одному зі звільнених сіл Півдня влаштували собі господарку — город із зеленню, пара свиней, шестеро гусей і з десяток качок та курей.
Всім, хто у Івано-Франківську: не забувайте, чого ви можете спокійно спати, ходити до кав’ярень, гуляти парком та обурюватись спекою. Бо ми працюємо над тим, щоб з неба падав тільки дощ і ви не відчували жахів війни. Вірте в нас, допомагайте і пам’ятайте: ми переможемо »
683 views13:16
У
