Коли я думала, як мало я «не можу», я не бачила, як багато «я | Я не вдома. Що далі?

Коли я думала, як мало я «не можу», я не бачила, як багато «я можу»

Ще декілька років тому я постійно нарікала на український паспорт. Куди б ми не відправлялись в подорож, всюди потрібно було візи, черги, гроші, час. Я носила цю меншовартість, але навіть її не помічала.

До 24 лютого переїзд з Криму, війна на сході були якимось величезними подіями, за якими я маленька могла спостерігати десь зі сторони. Відчувала своє безсилля, безпорадність, віддавалась владі часу, який все розтавить на свої місця.

Сьогодні 24 серпня в День Незалежності відчуваю свій перший справжній день народження українки.

Україна — це 44 млн людей, які своїм вибором щодня формують сьогодення та майбутнє.
І від захоплення цією нестримною силою перехоплює дух.

Що я можу?

1. Думати, говорити, писати українською. Це світогляд, який розкриває мова наповнює воля, свобода, любов.

2. Єднатись з українками по всьому світу і відчувати як один організм і біль від втрат, і радість маленьких щоденних перемог.

3. Цікавитись політикою, історією, героями та героїнями сьогодення.

4. Донатити на ЗСУ, збори.

5. Нести світло знань про те, як зберегти себе.

6. Жити, радіти, кожному західу сонця, обійматися з найближчими, чекаючи перемоги.

7. Читати українські книги, слухати подкасти та музику.

8. Купувати український одяг, товари, послуги.

9. Формувати свою думку, підписувати петиції, вести дебати в коментарях з упливовцями.

10. Вивчати історію свого роду, набираючись сил та ресурсів, усвідомлювати ціну свободи.

11. Розповідати правду про війну, тероризм рф тим, хто цікавиться.

12. Мріяти про повернення додому.

13. Об'єднуватись та створювати проєкти, які збудують нову Україну.

Бути собою, радіти життю, яке продовжується насупереч усім діям ворога, з великою подякою до воїнів, які роблять це можливим.

Світ бачить диво народження великої нації. Яка гордість бути маленькою крапелькою в цьому великому океані.

Вітаю нас з Днем Незалежності! Cлава Україні!