Високий статус жінок у суспільстві та майже рівні можливості у | Український Архетип

Високий статус жінок у суспільстві та майже рівні можливості у багатьох життєвих ситуаціях – це надбання ще часів Київської Русі.

Пише Микола Аркас в «Історії України-Русі»: «В князівські часи жінка мала волю таку, як і чоловік; бувала в товаристві з чоловіком, або й сама, без нього. Жінки брали участь в справах церковних та політичних – найбільш, правда, княгині. Коли вдова не виходила замуж вдруге по смерті чоловіка, то вона була головою родини, - мала всі ті права, що й чоловік. Діти ділили банківське добро рівно, але самий двір доставався найменшому синові. Що до шлюбів, то довго не розріжняли жінки шлюбної, вінчаної, від нешлюбної, і діти од нешлюбних жінок мали такі права, як і од шлюбних. Взагалі християнський шлюб прості люди довго уважали за панську вигадку: мовляли, тільки для бояр та князів воно потрібно, і ще в XIV столітті митрополити мусили пригадувати вірним своїм, щоб вінчалися зі своїми жінками.»

Церковний шлюб підвищував статус жінки, церква також боролася проти старовинних звичаїв багатоженства, викрадання та продажу наречених. Додамо до цього ще високий рівень жіночої грамотності та вищу ціну судових відшкодувань за злочини, скоєні проти жінок у «Руській правді». Частково ці культурні надбання перейшли до Великого князівства Литовського та були закріплені в Литовських Статутах. В них додатково з’явилась норма про заборону викрадання та насильного видання заміж , вільне право на обирання жінкою чоловіка, також з’явились додаткові акти, що захищали права жінок на окреме від чоловіка майно та рівність подружжя щодо виховання дітей.