Українська література

2019-03-23 22:20:44 Тарас Шевченко

Встала весна

Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
уквітчала її рястом,
барвінком укрила.
І на полі жайворонок,
соловейко в гаї землю,
убрану весною,
вранці зустрічають...

@ukr_lit Відкрити / Коментувати

2019-03-18 21:42:06 Володимир Сосюра

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ…

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…

Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки…

В’яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною…
Розливається кров і по жилах тече,
ніби пахне вона лободою…

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..
Де ви бачили більше кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий,
я — поет робітничої рані…

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…

Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки…

@ukr_lit Відкрити / Коментувати

2019-03-08 10:04:45 ​​​​З 8 березня, любі дівчата! Хай цей день буде для вас особливим Відкрити / Коментувати

2019-03-02 11:18:12 Василь Стус

З дитячих спогадів

Добридень наш — гіркаво-запахущий,
осотом і щирицею пропаx.
Куріє порох. Недалечко — шлях.
Зобіч од нього — сизі райські кущі.

Подертий бриль на голові. В руках —
тупа сапа: цупкий будяк колючий!
Вузенька постать на п’яти рядках
тобі за редьку гірше надокучить.

А потім глухо загуде гудок
парокотельні — й світ тобі розвидніє,
як озоветься наш городній бог
своїм ласкавим і гірким “добриднем”.

Він із спецівки вийме хліба шмат —
і рідний степ ріднішає стократ.

@ukr_lit Відкрити / Коментувати

2019-02-26 10:22:45 ​​Тарас Шевченко

СВІТАЄ, КРАЙ НЕБА ПАЛАЄ

...Світає,
Край неба палає;
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Меж ярами над ставами
Верби зеленіють.
Сади рясні похилились,
Тополі по волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.
І все то те, вся країна,
Повита красою,
Зеленіє, вмивається,
Дрібною росою,
Споконвіку вмивається,
Сонце зострічає...
І нема тому почину,
І краю немає!

@ukr_lit Відкрити / Коментувати

2019-02-21 09:37:05 Олесь Гончар

Бура трава без води…

Бура трава без води
В гарячім конанні злягла.
Над степом, од сонця рудим,
Дзвінка пролітала стріла.

Все заглушила на мить
Сила стріли молода.
Повітря навкруг аж кипить,
Мов сонячна світла вода.

Співуча стріло! Як і ти,
Прожити б хотів життя.
Вперед блискавицею йти,
Не знати назад вороття.

@ukr_lit Відкрити / Коментувати

2019-02-14 01:23:37 Ліна Костенко

***

Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
є хтось такий, як невтоленна спрага.

Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає.

@ukr_lit Відкрити / Коментувати

2019-01-30 15:51:32 Леся Українка

Сафо

Над хвилями моря, на скелі,
Хороша дівчина сидить,
В лавровім вінку вона сяє,
Співецькую ліру держить.

До пісні своєї сумної

На лірі вона приграє.

І з піснею тою у серці

Велика їй туга встає:

В тій пісні згадала і славу
Величну свою, красний світ,
Лукавих людей, і кохання,
І зраду, печаль своїх літ,

Надії і розпач… Дівчина

Зірвала лавровий вінець

І в хвилях шумливого моря

Знайшла своїй пісні кінець.

@ukr_lit Відкрити / Коментувати

2018-12-31 20:00:13 З наступаючим новим роком, друзі!
Хай він буде щасливим для усіх нас



Відкрити / Коментувати

2018-12-23 15:26:11 Юрій Тарнавський

Я

Я не поет,
бо мої слова грубі,
як поліна,
і не мистець,
бо мадонни німі до мене,
як чужі фотографії,
і не філософ,
бо не можу читати
ні Канта,
ні Декарта
але коли ніч
і коли пече мозок,
що мені робити?
— коли б я вмів ходити на голові,
я ходив би

@ukr_lit Відкрити / Коментувати