Громадянам України в першу чергу треба стати не європейцями. Ї | Українка про українське

Громадянам України в першу чергу треба стати не європейцями. Їм треба стати українцями.

Вдумайтеся в цей вислів. Я так часто чула фразу, що Україні до Європи (не географічно, а в контексті способу життя) ще далеко, що й не злічити.
Але що таке Європа?

Коли ми кажемо «євроремонт» — хіба ми маємо на увазі, що в квартирах по всій Європі встановлюють натяжні стелі та фарбують стіни замість поклейки шпалер? Ні, нам чомусь здається, що «по-європейськи» — це синонім до слова по-людськи. Або синонім до слова якісно.

«По-європейськи» — це в нашому розумінні «так, як має бути насправді».

Насправді мають бути хороші дороги (хіба в США чи Австралії вони погані? То чому тільки “по-європейськи”?).

Насправді має бути розуміння, що жити ти можеш у десятках країн. І подорожувати ти можеш десятками країн. Але рідною завжди буде тільки одна.То чому до чужих ми завжди такі виховані, а до своїх — так по-свинськи?

Суспільне прагнення стати європейцями (розуміючи під «європейцями» просто вихованих і добропорядних людей) — це ніби намагання після закінчення першого класу одразу вступити до університету. Тут ще треба навчитися доносити сміття до урни. Навчитися користуватися своїм виборчим правом. Зрештою, навчитися бути патріотом — і стати українцем.

Не за фактом народження. Не за пропискою чи паспортом. Стати українцем, який автоматично є європейцем. І для цього йому зовсім не потрібно вступати в ЄС чи ще кудись.

Українця в собі треба виховати, відсікаючи все зайве — пережитки минулого, побиття щодо того, що в країні все пішло не за тим сценарієм. Треба прийняти свою країну та себе, як частину цього прекрасного народу. І бути гордим від того.

Українця в собі треба виховати.

#я_так_бачу