Декого дратують розмови в таксі. Але тільки не мене. Я вважаю | Українка про українське

Декого дратують розмови в таксі. Але тільки не мене.

Я вважаю, що водії таксі — це яскраві представники суспільства. Знаєте, коли політики з трибун говорять про «простий народ» — вони говорять саме про таких людей. Водії є таким собі барометром, показником настроїв, що існують у суспільстві. З їхніми судженнями можна погоджуватися, можна — заперечувати. Але з тим, що так думає переважна більшість «простих українців» — посперечатися важко.

Нещодавно була в мене історія. Сідаю в таксі, їдемо спочатку в тиші. Це вечір — я втомлена та голодна після роботи. На задньому сидінні розгортаю цукерку без цукру (подарунок від колеги) і тихенько (як мені здається) починаю їсти.

— Приятного аппетита! — чую від водія та бачу його очі в маленькому дзеркальці машини.

Слово за слово — розговорились. Водій виявився з Донецька, вболіває за «Шахтар», закінчив у свій час юнацьку футбольну школу, вчився на спортивного менеджера. Тож говорили про футбол, різницю між вболівальниками різних команд, Київ з його вічними заторами та трохи про мою роботу.

— Знаєте, я коли переїхала до Києва, теж думала, що тут кожен чоловік — фанат «Динамо». Бо в «Дніпрі» (де я жила до цього) справою честі було ходити на стадіон, коли грає «Днєпр».

— А, так ви тоже «понаєхалі»? — сміється водій.
— Так-так, — вже 4 роки як.
— И откуда?
— Херсонщина. Південь Херсонщини.

Пауза.

— Странно, а говорите на украинском.
— А я була російськомовна. Я перейшла два роки тому.

Пауза.

— А почему?
— Подобається мова. Хочу нею говорити.

Пауза.

— Интересно… Я вот когда вожу людей из западной Украины — у них язык вообще не такой, как у вас. Я им всегда говорю: «Я украинский знаю лучше, чем вы — просто не говорю на нем!" Вот нет же такого слова — много у них каких-то польских или еще каких-то слов не наших...
— Так це ж діалекти…
— Ну да, но вот у вас какой-то чистый язык…
— Слухайте, чистий — він тільки у філологів. І у мене повно росіянізмів. А чистої мови, мені здається, взагалі в розмовному варіанті не існує. Мова від того і багата, що різна.
—А еще знаете, что странно?
— Що? — цікавлюсь.
— Ко мне вот садятся люди в машину — кто-то по телефону говорит на украинском или друг с другом. А со мной начинают говорить — все переходят на русский. А вы всю дорогу со мной на украинском говорите — не переходите. Интересно.

От і мені теж цікаво. Є про що подумати, панове.

#ксеня_про_мову