Доброго недільного ранку, друзі! У нас на черзі історія про | Українка про українське

Доброго недільного ранку, друзі!

У нас на черзі історія про перехід із суржика на українську від пані Ірини
__
Як це було у нашій сім'ї?
Ми з чоловіком родом із села, з Черкаської області. У нас українська мова завжди була в спілкуванні, але із суржиком. Багато слів із російської мови: кровать, шкаф, одіяло, свєт, морожене (морозиво) і багато іншого.

Ми обоє закінчили університет Шевченка і живемо в Києві вже більше 30 років. Із народженням сина старалися говорити чистою українською. Коли приїжджали в село, то всі виключали свєт, а нашому сину навіть бабуся говорила "виключи світло".

Як чоловік відучував мене від русизмів.

Під час розмови він мене виправляв таким чином:

- То в Москві одіяло, а в Києві - ковдра.

І так постійно. Це мене дратувало, тому старалася говорити правильно. А скільки у мене було радості, коли я його "ловила на русизмі"!

І так уже напрацювалося, що я говорю українською. У розмові з чоловіком, якщо не знаю якогось слова, то запитую його:

- А як буде українською?

А ще з цього приводу в мене була ситуація у маршрутці.

Їду вечері, втомлена, пасажири тільки сидячі. Стаю на вихід на задні двері і кажу:

- На зупинці.

Водій не зупиняється на зупинці. Я кажу ще раз, маршрутка їде, і тут один пасажир каже:

- Тут просять на остановці.

І я просто автоматично видаю на весь салон, щоб і водій почув:

- Остановка, то в Москві, а в Києві - зупинка. І я просила зупинитися на зупинці.

Коли я вийшла з маршрутки, просто почала сміятися, що я так сказала.

Зараз з усіма говорю так, як пишу тут. Навіть коли розмовляю із кимось із сільських, то бачу, як моя мова різниться, але на місцевий говір не переходжу.
__
Якщо маєте історію про мовний перехід - надсилайте її в особисті @ksu_cherniaieva з хештегом #мій_перехід

Нехай ваша історія стане мотивацією для тих, хто ще вагається - чи варто повертатися до української?

Варто, друзі! Без сумніву - варто!