Привіт, українці! У нас сьогодні історія від пані Анни з Дніпр | Українка про українське

Привіт, українці!
У нас сьогодні історія від пані Анни з Дніпра
____
Привіт, я з Дніпра, а у віці 12 років переїхала до Київської області та пішла до школи у Києві. Усе свідоме життя говорила російською, та й у Дніпрі на уроках української мови та літератури ми могли говорити російською.

Ніколи не забуду, як у 7 класі, вже в київській школі, мені треба було переказати текст. За звичкою почала говорити російською. Моя вчителька, - сьогодні я їй дуже вдячна, - перервала мене та попросила говорити українською, бо вона мене не розуміє.
Було тяжко.

Потім я далі говорила російською, хоч розуміла, що мова має значення. У віці 15 років переїхала до Польщі, де почала вивчати польську. І моє спілкування було або російською, або польскою, або англійською. Іноді робила переклади власне з тих мов на українську, але не говорила. Далі трималась російської у побуті, але...

24го лютого в голові ніби щось перемкнуло. Російську не вживаю, гидко від неї, навіть у роті дивне відчуття, ніби щось чуже проговорюю. Мені польська зараз рідніша, ніж російська. А про українську взагалі мовчу. Це тепер частина мене. Навіть проблем немає, хоча іноді бракує слів. І я вдячна своїй подрузі, дівчині з Івано-Франківська, за те, що вона мене виправляє та просто підказує слова.
Та й таке.

Мова має значення
__
Хочете розказати свою історію переходу? Надсилайте її в особисті з хештегом #мій_перехід