Поговоримо про комплекс меншовартості українців? Навіть таке | Українка про українське

Поговоримо про комплекс меншовартості українців?

Навіть таке сильне почуття як ненависть до росіян не може до кінця витіснити в нас потребу у схваленні наших дій росіянами. Думаєте, я занадто суб’єктивна?

Тоді як пояснити те, що Дудь у нас досі в трендах Youtube? Чому мої співвітчизники дивляться російського блогера (який має татуювання з російським прапором та говорить про те, що на всіх гулянках п’є за Росію)? Чому моїм співгромадянам цікаве, що скаже тупорилий кацапський репер?

Або Моргенштерн, який випустив кліп (ніби з підтримкою України — а це для росіян “о боже яка сміливість і героїзм!”) і наші почали постити і (можете собі уявити?) дякувати йому!

У нас і свого лайна вистачає у вигляді українських зірок (які є такими лише за паспортом), які бояться загубити “велику російськомовну аудиторію”, а тому ще не визначилися зі своєю позицією. І їх також багато українців захищає! Лорак — вона взагалі “всєгда била внє політікі!”, туди ж перелякана Лобода і запроданка Тодоренко. І їх чомусь теж виправдовують! Наші виправдовують.

Наразі ми (саме ми — українці) знаємо про події в своїй країні значно більше, ніж всі ці прибиті страхом зірки з росії. Війна торкнулася кожного. Я зі страхом читаю історії про катування кацапськими орками цивільних в Україні. Про ґвалтування наших жінок цими потворами. Дивлюся фото зруйнованого Чернігова і до кінця не можу усвідомити, що їхнього неймовірного центру (де я гуляла та пила каву) більше не існує. Того міста, яке я так полюбила — більше не існує.

Скажіть мені, українці, невже для того, щоб зрозуміти все це, нам потрібні стверджувальні слова росіян?!

Валіть ці гнилі авторитети, які є навіть на підсвідомому рівні у ваших головах. Немає хороших росіян. Вони ніколи не зрозуміють нас, наші почуття, наш героїзм через їх ницість.

Ненависть за природою своєю почуття дуже просте. Щоб її відчути — багато не треба. А от щоб позбутися почуття меншовартості — варто проробити велику переоцінку. Роботу над собою. Варто врешті-решт розправити плечі і бути гідними називатися українцями.

Якщо ми зараз цього не зробимо — історія буде повторюватися до тих пір, поки ми не засвоїмо урок.

На не потрібен пропагандивний “старший брат” чи взагалі будь-хто “старший”. Ми вже досить дорослі задля того, щоб не опиратися в своїх діях і судженнях на думку когось зі сторони.

Відпишіться від каналів росіян. Перестаньте толерувати тих, хто не визначився. Будьте різкими з друзями та родичами, які все розуміють, але мовчать. Почніть (на Бога!) вже нарешті говорити українською!

Якщо ця війна і має нас змінити, то нехай змінює з коренем. Нехай викорчовує як будяки всю цю “вєлікую літературу”, “пісні про перемогу”, “какую разніцу”.
Годі вже. Починайте зараз. Змінюйтеся зараз.

#хроніки_війни