Заходиш у Facebook і одразу хочеться вийти. Бо стрічка зараз в | Українка про українське

Заходиш у Facebook і одразу хочеться вийти. Бо стрічка зараз виглядає приблизно так:

“не можу ні говорити, ні писати через смерть сина на війні”
“радію, що маю гастролі театру за кордоном!”
“найщасливіший день мого життя! дякую за круті весільні фото неймовірному фотографу бла бла бла…”
“подивіться, які помідори виросли на моєму вікні”
“ви неправильне ненавидите росіян — зараз я вас навчу…”

Закриваєш вкладку, а потім думаєш — приблизно так і виглядає життя.

Кожному болить своє, кожен радіє за своє. Кожен живе у власній бульбашці подій, людей, поглядів.
Як у facebook, так і в житті можна “відписатися” від тих, хто тебе дратує. Але всі ці люди зі своєю правдою продовжують існувати. Ніби один великий базар з його гоміном, де ти обираєш, кого слухати та кому довіряти.

P.S. Або я просто нарешті розлюбила ФБ за його алгоритми і сформовану мною ж бульбашку.