Амбасадор теми кріпацтва в українській літературі, перший стр | Літературне ток-шоу
Амбасадор теми кріпацтва в українській літературі, перший страдалєц на селі, "смєтанка пєтєрбуржскава общества", ікона стіля красного словця - батько Тарас!
Ми про нього говоримо з дитсадка, його портрети на стіні, як портрети рідні*, здавалося б ми знаємо про нього все. Дитинство, юність, перемоги і пройоби, тусовки і заслання, листи та щоденники - все це читано-перечитано, але признайтесь чесно, десь глибоко в душі у вас є стосик питань про Шевченка, які лишаються без відповіді. То може не так вже він і заєбав і варто продовжувати про нього говорити доти, поки відповіді не знайдуться?
Особисто мені зі школи не давав спокою той факт, що все життя Шевченко порушував питання нещасного кріпацтва І ВМЕР В ТОЙ ЖЕ РІК ЩО ЙОГО СКАСУВАЛИ! пампампам Directed by Robert B. Weide
Оця несправедливість, що як же так, людина все життя говорила "борітеся", а не побачила "поборете"; що ніхто тоді не зацінив його вклад, а всі просто раділи відносній свободі - це хвилювало мене більше, ніж історії про заслання чи дитинство Шевченка.
І О ЧУДО! Є ДОКАЗИ ТОГО ЩО ВСЕ НЕ ТАК
Ми жартуємо тут, що Шева це ікона, а от у 1961 люди дійсно так вважали...
У рапортах канівської поліції є інфа про те, шо селяни влаштували на могилі поета панахиду, бо вони «убеждены, что через действия Тараса Шевченко они получили свободу». І мінімум ще одне покоління після скасування кріпацтва вірило в це, люди «поклонялись праху Шевченко, объясняя, что он святой преподобник, и если бы не был преподобный, то его тело из Петербурга не привозили бы».
*Драматично змахує сльозу*
Справедливість восторжествовала... а значить, мінус одна набридлива думка стосовно Шевченка
